Василь народився 9 лютого 1977 року, проживав у селі Раневичі Дрогобицької громади. Навчався у середній школі №8 міста Дрогобича, після закінчення школи вступив до ПТУ №15, згодом закінчив Дрогобицький механіко-технологічний фаховий коледж.

Трудову діяльність починав на Дрогобицькому долотному заводі в СП і СМ, останнє місце праці в місті Стрию на "Діскавері – Бурове обладнання".

Воїн захищав Україну ще під час проведення АТО з 2014 року. В перші ж дні повномасштабного вторгнення ворога Василь одразу ж повернувся до лав захисників України. Служив в 24 бригаді ОМБ імені короля Данила, був у найважчих ділянках бойових дій в Попасне, Залізне, Донецькі напрямки.

Воїн був важко поранений в липні 2024 року, але попри це знову повернувся до побратимів та продовжив захищати країну. Був гранатометником I стрілецького відділення І стрілецького взводу III стрілецької роти І стрілецького батальйону ВЧ А0998.

Загинув 27 січня 2025 року під час штурмових дій противника з застосуванням ударних дронів в місті Часів Яр Донецької області.

З рідних у полеглого захисника залишились батьки, дружина, син, донька, брати та внук.

31 січня 2025 року, траурний конвой з тілом полеглого воїна прибув на перехресті Героїв, де зібралось багато людей – рідні, близькі, бойові побратими воїна, керівництво Дрогобицької громади та небайдужі мешканці громади. Під супроводом священнослужителів провели спільну молитву та вшанували подвиг захисника. Опісля, конвой попрямував до рідного дому полеглого воїна – в село Раневичі, де ввечері провели парастас.

Чин похорону захисника провели у суботу, 1 лютого 2025 року в храмі Петра й Павла села Раневичі. Поховали воїна на місцевому кладовищі в рідному селі.

Нагороджений відзнакою Міністра оборони України "За поранення" (посмертно). 23 серпня 2025 року, у День Державного Прапора України на церемонії вшанування захисників, нагороду урочисто вручили рідним.

Вічна пам'ять Герою! Слава Україні!