Василь Ярославович народився 11 лютого 1984 року у Дрогобичі. Навчався у ЗОШ №17. Згодом закінчив Дрогобицький коледж нафти і газу та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
Був одружений. Разом з дружиною Оксаною виховував двох діток Анастасію та Дмитра. Працював помічником бурильника у Шебелинському відділенні бурових робіт БУ "Укрбургаз".
1 квітня 2022 року Василь був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у селищі Десна, Чернігівської області. Був головним сержантом самохідно-артилерійської батареї в/ч А7014.
Василь загинув 17 травня 2022 року під час авіаудару по смт. Десна. Там було створено пам’ятний меморіал, присвячений усім тим захисникам, яких так і не змогли знайти…
Василя посмертно нагородили нагрудним знаком "66 окрема механізована бригада сухопутних військ", та присвоїли відзнаку "Почесний громадянин Дрогобицького району" (посмертно).
Нагороджений медалю "За військову службу Україні" (посмертно). 6 січня 2023 року, у День Збройних сил України у Дрогобичі державну нагоду сімʼї захисника вручили начальник Дрогобицької РВА Степан Кулиняк та заступник начальника Дрогобицького РТЦК та СП Володимир Коцюба.
Портрет воїна встановлений на Алеї пам’яті у Дрогобичі.
Лиш через два роки вдалось знайти тіло загиблого Героя та після проведеної ДНК-експертизи підтвердити особу загиблого. Після чого тіло воїна змогли повернути до рідного міста для його поховання.
13 вересня 2024 року, відбулась зустріч траурного конвою на Перехресті Героїв, де провели коротку молитву. Опісля на площі Ринок відбулось загальноміське прощання з Героєм, за участі рідних, близьких, бойових побратимів, керівництва Дрогобицької громади та небайдужих мешканців та гостей міста. Під супроводом священнослужителів відбулась спільна молитва, а всі присутні навколішки віддали шану полеглому захиснику України.
З площі Ринок траурний конвой попрямував до церкви Воскресіння Христового на вул. Самбірській, де провели чин похорону. Поховали захисника на Алеї Слави.
Вічна памʼять Герою!