Василь Твардовський народився 1 лютого 1895 р. в селі Нагуєвичі. Навчався в тутешній школі.

20 червня 1915 року мобілізований в австрійську армію та відправлений до Угорщини в м.Керменту, де був зарахований до 9-го полку піхоти.

У м.Леви пройшов п`ятимісячний вишкіл, і його скерували до м.Ярослава, в Західну Україну.

У березні 1916 р. воював у складі австрійської армії проти росіян.

Після одруження навчався в армійській школі у м.Мільовіце (Чехія). Зі школи відправлений до 13-го полку уланів на околицю Бродів. Тут служили переважно українці. Полк розбили росіяни, і його приєднали до іншого. В.Твардовського призначили єфрейтором та стрільцем скоростріла.

17 березня 1917 р. одержав завдання вишколювати стрільців . На прохання гетьмана Скоропадського його полк прибув на Східну Україну, звідки переїхали в Єкатеринославську губернію, на Лівобережжя Дніпра.

Коли розпалася Австро-Угорська імперія, Василь у званні штабного фельдфебеля 12 листопада 1918 р. повернувся до рідних Нагуєвич, а 14 листопада став вояком Української Галицької Армії. Зиму пробув у Дрогобичі- військовому обозі.

У 1919 р. переїхав з обозом до м.Борщева. Там його перевели командиром скорострільної сотні. УГА відкинула ворогів аж до Перемишля. Але здобуте не втримали.

16 липня 1919 р. УГА відійшла за Збруч. Тут, зі сходу наступала червона армія, а з заходу- поляки. Більшовиків відігнали аж до Києва, але тут з`явився новий ворог- російська біла армія під командуванням Денікіна. Василя підвищили до буланого та призначили командувати скорострільною сотнею.З тією сотнею воював із денікінцямси в м.Погребищі, Бердичеві, Житомирі, Білій Церкві, Немирові, Вапнярці... У м.Цибулькові розгромив денікінську сотню.

З початком зими в УГА виник тиф. Василь відхворів від Різдва до Великодня. Видужавши, знову пішов до армії. Настав критичний для УГА час. Потрапив у полон.

25 червня 1920 р. прибув у Нагуєвичі. Працював у Бориславі, повернувся в село.

У 1928 р. обраний радним, заступником війта.

21 лютого 1931 р.став війтом. Працював над національним відродженням села. Був членом "Просвіти", "Сільського господаря". Проводив заготівлю матеріалів для будівництва нової школи, запросив кваліфікованих будівельників. Разом із Чаповським склав план будови. Роботи розпочали в 1933 р.

У 1934 р. нагуєвичани обрали його солтисом. У цьому ж році разом із дружиною Анною вступив у гурток "Рідна школа"- її обрали заступником голови.

1-го вересня 1934 р. посвятили нову школу і в ній розпочалося навчання.Дуже часто Василь Твардовський захищав односельців перед польськими жандармами.

На посаді солтиса пробув до осені 1936 р. Коли почалася Друга світова війна, його мобілізували до польської армії, згодом потрапив у німецький полон, де пробув до липня 1941 р. Повернувся до Нагуєвич.

У 1942 р. запрошений на вишкіл старшин української допоміжної поліції у Львові. Працював комендантом поліції в Меденичах, Східниці, Болехівцях. Допоміг звільнити десятки українців, що були заарештовані.

У 1944 р. емігрував до Австрії, де переніс складні операції.

1950 р. переїхав до Америки та оселився в м.Нью-Йорк. На еміграції В.Твардовський був членом Українського Народного Союзу, Об`єднання українських вояків Америки. Щедро підтримував усі заходи на користь визвольних змагань українського народу та на допомогу українським переселенцям.

10 лютого 1958 р., тут у Нью-Йорку, Василь Твардовський закінчив свій життєвий шлях.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Ганна Гром.