Василь Жгута боронив Україну ще з 2014 року, тоді добровольцем пішов на фронт. Служив у батальйоні "Воля". Жив ідеєю боротьби, ще з 2014 року, говорив, що нам потрібно звільняти всі території від московської нечисті. В часи АТО-ООС зазнав численних контузій та поранень. Зокрема у травні 2015 року отримав важке поранення. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Про Воїна та його Героїчні подвиги знімали сюжети на телебаченні.

 

Коли почалося повномасштабне вторгнення Василь пішов у військкомат, але йому відмовили, оскільки на той час мав групу інвалідності. Тоді він власним ходом поїхав у місто Миколаїв, де приєднався до 59 окремої мотопіхотної бригади. Періодично приїжджав до Львова на реабілітацію, оскільки був далеко у не найкращій фізичній формі. Та служби не припиняв.

 

Василь служив у найгарячіших точках, завжди на передовій, захищав Луганський аеоропорт, пройшов пекло Авдіївки, неодноразово виходив живим та неушкодженим, навіть, здавалося б, із безнадійних ситуацій. Ворогу так і не вдалося його здолати.

 

Саме завдяки таким, як Василь Жгута, ми маємо Україну. Відданий ідеї Незалежної і вільної України, відданий боротьбі до кінця.

 

"Душу й тіло ми положим…" – це саме про таких, як Василь.

 

Василь мріяв про Перемогу і робив для цього все, що було в його силах, та навіть більше. А після повернення з війни планував відкрити власну справу, будівництво якої започаткував. Викопав ставок та завів рибу. Завжди позитивний та оптимістично налаштований. Мріяв знайти спокій та затишок у рідних Карпатах та в родинному колі насолоджуватися життям. Але, на жаль, не судилося. Помер під час поїздки з фронту на реабілітацію 30 листопада 2023 року, зранку. Герою було 45 років.

 

Парастас відбувся 30 листопада 2023 року, ввечері в капличці на вул. Коваліва. Похорон провели 1 грудня 2023 року. Поховали Героя в селі Опака.

 

28 березня 2024 року рішенням сесії Бориславської міської ради присвоєно звання "Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади" посмертно.