Віктор Марочканич, син Богдана, народився 3 грудня 1973 р. в с.Фрасино Велико-Михайлівського району Одеської області. Був у батьків третьою дитиною, зростав добрим, щирим, вихованим.

У 1978 р. батьки переїхали в с.Верхні Гаї, де в 1980 р. Віктор розпочав шкільні студії.

У 1989 р. успішно закінчив місцеву восьмирічку та поступив до Чернівецького технікуму залізничного транспорту. Навчальний заклад закінчив у 1993 р., здобувши спеціальність "технічне обслуговування та ремонт залізничної колії".Цього ж року Віктора прикликають до війська, і він до кінця травня 1995 р. проходить службу у військово-морському флоті України (частина дислокувалася у Севастополі). Керівництво в/в неодноразово відзначало Віктора за хорошу службу та високі спортивні досягнення.

Від вересня 1995 року В.Марочканич працює бригадиром на Стрийській колії ПГ-5.

У 1998 р. звільнився й поїхав на заробітки в Чехію. Віктор навіть не встиг створити сім`ю, а батьки, на жаль, померли.

Повернувся в рідне село, а 19 березня 2015 р. мобілізований до українського війська. Служив старшиною 128-ї Мукачівської гірсько-мотострілецької  бригади, яка виконувала завдання в зоні АТО. Підрозділ перебував у  Сіверському Дінці, Новоайдарі, Щасті, Кримському. В останньому виконували інженерні роботи на першій лінії оборони : укріплювали бліндажі.

28 травня 2015 р. після закінчення робіт хлопці поверталися в с.Кримське. Машина з бійцями щойно проїхала 20 метрів і підірвалася на фугасі, встановленому російськими загарбниками. Наступного дня в телефонній розмові із сестрою Віктор розповів, що вибух був неймовірної сили- їх усіх викинуло з кузова машини, і вони повилітали хто куди; при вибуху він одержав незначні ушкодження, а тому відчуває шум у голові, біль та печію у грудях.

Через кілька днів командування в/ч повідомило сестру, що 2 червня 2015 р. братові на посту стало погано- і В.Марочканич помер від серцевої та легеневої недостатності.

Сестра, друзі та близькі Віктора вважають, що він помер від осколкових, або інших поранень після описаного вибуху.

8 червня 2015 р. Героя поховали з усіма почестями на сільському цвинтарі у Верхніх Гаях.

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.