Володимир Бірчак (Бирчак) народився 12 березня 1881 р. в с. Любинці Стрийського району Львівської області у священичій родині. Навчався в народній школі, потім - у гімназії, згодом- на філософському відділі Львівського університету. Член "Пласту" в Ужгороді, голова Крайової Пластової Старшини Закарпаття, скаутмайстер. Письменник-молодомузівець. Старшина Українських Січових Стрільців. Доцент університету у Кам`янці-Подільському, викладач Дрогобицької, Самбірської та Ужгородської гімназій. У Дрогобичі викладав українську мову в усіх класах- від першого до восьмого. Любив свій предмет і прагнув  передати цю любов учням. Часто зі своєї бібліотеки давав учням читати літературу. В.Бірчак був педагогічним керівником бурси для гімназійних учнів, яка діяла тоді на вул.Св.Івана Хрестителя.

Перед Першою світовою війною займався організацією гімназійних курсів, з яких під час і після  війни розвинулася українська приватна  гімназія ім.Івана Франка. Учні шанували і любили свого професора-українця, який дбав про них та обороняв на вчительських конференціях.

Перед Першою світовою війною В.Бірчак за наукову розвідку під назвою "Візантійська церковна пісня" та "Слово о полку Ігоревім" одержав ступінь доктора філософії у Львівському університеті.

Під час визвольних змагань В.Бірчак брав активну участь у побудові української держави. Працював у Дрогобичі в Повітовій Національній Раді, а пізніше на Закарпатській Україні.

Написав цікаві спогади про Дрогобич, які друкувалися у "Віснику", за редакцією Д.Донцова.  У спогадах описані події  в Дрогобичі за української влади від першого листопада 1918 р. до травня 1919 року, коли полякам вдалося за допомогою армії Гітлера, здобути наше місто.

В.Бірчак виїхав з українською армією за Збруч, де був до пізньої осени 1919 р., згодом виїхав через Румунію до Відня. З відня- в Закарпатську Україну, і там проживав до трагічних днів 1939 року.

Від 1939 р. і до 1945 р. проживав у Празі. Письменник реально дивився  на українське життя і не вагався писати у своїх споминах правду про наші помилки під час визвольних змагань 1918-1919 рр. в Дрогобичі та про 1938-1939 рр. в Закарпатській Україні. В.Бірчак, пишучи історичні повісті, прагнув служити українському народові.  Він висміював комуністів, які на Закарпатській Україні працювали на користь Москви.

Його арештували в Празі 1945 року.

Помер у місцях позбавлення волі. За різними версіями закатований у тюрмі в Ужгороді (1945 р.) або помер у концтаборі в Іркутській області (1952 р.), ще одна ймовірна дата смерті (1946 р.).

На жаль, йому не вдалося побачити той час, коли наш народ переможе своїх ворогів.

 

 

 

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". О.Степовий.