Володимир Дидинський походив з родини української шляхти в Ясениці Сільній, біля Дрогобича. Його батько- інженер Спиридон- був лісничим. Після закінчення гімназії в Дрогобичі Володимир записався у Львівську політехніку, де навчався на відділі будови доріг і мостів.  Йому вже в 1897 р. вдалося створити товариство "Основа", яке працювало аж до Другої світової війни. Першим головою "Основи" став інженер В.Дидинський. Після закінчення студій політехніки одержав роботу при Виділі Краєвім у Львові, і за його скеруванням працював на будові доріг в Галичині, спочатку в Заліщиках, відтак будував дорогу з Каменоброду до Добростану, звідки Львів діставав воду. Якийсь час працював у Західній Галичині в Зембжицах.

Перша світова війна застала його за роботою в Болшівці, звідки покликали до війська. Звільнений з військової повинности, був покликаний до відбудови війною знищеної Галичини і з цією метою керував бюро в Сяноці, а згодом в Рогатині. За українських часів переїхав у Дрогобич, де й залишився до кінця свого життя. Користуючись тріангуляційною методою в системі координатів, В.Дидинський зумів забезпечити будівництво сітки полігонів, важливих під час війни. За вдале завершення проектів цих полігонів нагороджений Віднем похвальною грамотою і звільнений з військової служби як надзвичайно здібний інженер-мірник. Ці полігони неабияк прислужилися Австрії, коли в Галичині лилася молода невинна кров.

За Польщі Володимиру Дидинському пропонували працю на польському терені, але цієї пропозиції не прийняв, а відкрив приватне інженерне бюро в Дрогобичі. Насамперед відновив філію Товариства "Сільський Господар" та став її головою. Був директором місцевого "Українбанку" "Народний Дім".Став головою товариства "Сокіл". Був одним із засновників ремісничого кредитного кооперативу "Зоря". Та найбільше праці й часу присвятив філії "Сільського Господаря" і до осені 1937 р. був її головою.

Інженер Володимир Дидинський- людина дуже високої культури, скромна, у роботі сумлінна та наполеглива. Був веселої вдачі, завжди доброго настрою, тому з ним працювалося легко. Талант- сильний, наскрізь мужній і не позбавлений шляхетних манер. Задивленому на селянські маси із серпами та косами, В.Дидинському просіяла ідея: через застосування нових методів праці рільника модернізувати сільські господарства, а в кінцевому результаті- переродити бідних, безпомічних мужиків-гречкосіїв у заможну й сильну основу українського народу. То була еволюція світогляду.

Інженер В.Дидинський заклав підвалини справжньої агрокультури на Дрогобиччині. Сільська молодь у віці 14-15 років отримала змогу набути необхідні для ведення сільського господарства знання. Узимку відбувалися теоретичні заняття, влітку- практичні. Успіхи Дрогобицького вишколу хліборобської молоді були такі, що його ставили за приклад у всій Львівщині.

Дидинський виявив неабияку відвагу, звернувшись до польсських властей про виділення коштів у час пацифікації- і домігся задуманого.

Володимир Дидинський був людиною, що мала органічну потребу праці й без неї не міг жити. При цьому був людиною надзвичайно скромною і доброзичливою. Не було в ньому ні крихітки зла. Завжди усміхнений, привітний, жартівливий. До кожного умів заговорити, для кожного мав якесь тепле слово. Тому й любили його всі, як свої, так і чужі.

Влітку 1937 р. Володимир Дидинський зазнав важкої травми в автомобілі перед Унятичами.Завезли його до лікарні, де підтвердили перелом хребта. У Дрогобичі зробили невдалу операцію.

Шість тисяч зорганізовапних жінок, що взяли участь у поході під час "Свята Селянки" в Дрогобичі 9  вересня 1937 р. дали найкраще свідоцтво праці інженера Дидинського. Делегація комітету того свята принесла своєму голові, що лежав уже на смертній постелі, від селянства повіту вінок зі спілого збіжжя. Приймаючи його зі зворушенням, сказав до членів делегації: "Дбайте скрізь, особливо по наших селах, за виховання українських матерів".

Помер Володимир Дидинський 10 жовтня 1937 р. Похорон покійного був великою народною маніфестацією.

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Упоряд.Костянтин Дидинський, Мирослав Куйдич.