Володимир Іваник, син Василя, народився 28 березня 1987 року в селі Солець, біля Дрогобича.

У вересні 1993 році розпочав навчання в тутешній школі № 13, де навчався до 3-го класу.

У 2002 р. закінчив середню школу в селищі Кончезерськ республіки Карелія, де тимчасово працювали батьки.

З 2006 до 2007 року проходив строкову військову службу в місті Києві - у президентському полку.

Трудову діяльність розпочав охоронцем у Дрогобицькій виправній колонії № 40. Згодом працював у столиці України на будівництві. Коли розпочалася революція Гідності, він був одним із перших на майдані Незалежності.

У 2015 році пішов добровольцем захищати Вітчизну - служив у 8-му батальйоні "Аратта". Воював у Бахмутці, Лисичанську, Пісках, Луганську, Донецькому аеропорту (мав три ротації в зону АТО).

2 червня 2017 року скерований розвідником в Авдіївку Донецької області.

21 червня цього ж року під час бойових дій у селі Крута Балка Ясенуватського району Донецької області, після прямого влучення з гармати ворожого танка, Герой загинув.

Після прощання у Львові та Бориславі похований Володимира Іваника з усіма почестями у рідному селі Солець.

Без батька залишилися батько Василь, мати Марія Іваники, брат, дружина та маленький син.

Нагороджений відзнакою ДУК ПС Бойовий Хрест Корпусу у грудні 2018 року, посмертно.

В 2021 році був нагороджений орденом За мужність ІІІ ступеня, посмертно.

Отримав медаль Доброволець АТО, посмертно.

25 січня 2018 року рішенням Бориславської міської ради надано звання Почесний громадянин Борислава, посмертно.

 

 

 

Джерло: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.