Володимир Кобільник народився 24 квітня 1904 р. у Дрогобичі. Батьки виховали його справжнім українським патріотом. У 1927 році Володимир закінчив  українську приватну гімназію імені Івана Франка в Дрогобичі. Студіював на медичному факультеті Краківського університету й закінчив його у 1934 р. як доктор медицини. Він належав до тих, хто працю рідного народу ставили вище особистої кар`єри.

У гімназії Кобільник був добрим пластуном- членом 18-го  пластового куреня імені Івана Франка. За студентських часів- голова  Студентської громади в Кракові, а в Дрогобичі активний член Студентської секції товариства "Підгір`я", хору "Боян", читальні "Просвіти". У Дрогобицькому повіті було мало сіл, що він їх не відвідав з доповідями, як делегат "Просвіти" або "Рідної школи". Всі, хто його знали, любили Володю за товариську бадьору вдачу й цінували за його характер.

У 1927 р. вступив до УВО, а згодом до ОУН і залишився в лавах ОУН, незважаючи на переслідування українського націоналістичного руху окупантами. Був другом і співробітником Зенона Коссака й інших визначних членів ОУН. Літо 1927 р. він провів у Карпатах, в селі Гребенові зі Степаном Бандерою та поетом Євгеном Маланюком.

За свою діяльність у підпіллі В.Кобільника часто ув`язнювали. У зв`язку з нападом ОУН на поштовий уряд і вбивством польського посла Тадеуша Голуфка в Трускавці в серпні 1931 р., перебував майже рік у слідчій тюрмі в Дрогобичі, на "Гірці" й у Самборі разом із Зеноном Коссаком, Левком Криськом, Левком Сенишиним. В.Кобільникові й Сенишинові суд не міг довести провини й вони 28 вересня 1932 р. вийшли на волю. Польська поліція й далі не давала йому спокою- його арештували знову й вивезли до Ряшева, де відбувся суд, який засудив його в листопаді 1936 р. на три роки тюрми за ОУН. Адвокатом В.Кобільника на суді був відомий політичний та громадський діяч Степан Витвицький.

У 1939 р. Володимир Кобільник виїхав з дорученням ОУН  в Карпатську Україну. Коли у вересні, 1939 р. більшовицька армія окупувала Західну Україну, емігрував у Берлін, де продовжив лікарську практику.

У 1941 р. повернувся до Дрогобича. Брав участь у відбудові українського життя  в місті й у повіті.  Під час масових арештів активу революційної ОУН 15 вересня 1941 р. йому вдалося пепреховатися.  наступного місяця обласне гестапо  в Дрогобичі заарештувало  В.Кобільника й двох інших членів колишнього обласного проводу ОУН, але випустило на волю, оскільки перша німецька акція проти українських націоналістів уже закінчилася.

Навесні 1943 р. у Дрогобичі В.Кобільника заарештовують. Гестапо вивозить його до Львова, звідти до Кракова й у Німеччину, де він карався в різних таборах.

Загинув В.Кобільник у м.Шембургу (Німеччина) 28 лютого 1945 р. Похований на військовому цвинтарі у цьому місті.

 

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Б.Пристай.