Володимир Королик

Володимир Королик, син Юрія, народився 9 березня 1988 року в Стебнику.

У 1995 році розпочав навчання в ЗОШ №18 рідного міста. Після закінчення 9-ти класів продовжив студії в тутешньому професійно-технічному училищі №15, де здобував фах кухаря. Незабаром Володя їде в Київ, де працює на будівництві.

   Володимир Королик на Майдані (у складі 9-ої сотні) від перших днів. Після вторгнення на українську землю російського ворога відразу йде добровольцем визволяти Вітчизну - проходить службу в батальйоні ім. Генерала Кульчицького (позивний - "Лакалут"). На фронті був 1,5 року, пройшов найгарячіші місця. Виявив особливу мужність, пильність, рішучість та вправність як снайпер та гранатометник, за що нагорорджений п`ятьма медалями й кількома подяками.

    Повернувшись додому, Володимир Королик поривався знову й знову їхати захищати Україну від знавіснілого ворога, але хвора матір стримувала його. Він завжди був веселим, життєрадісним, готовим у важку хвилину підтримати, допомогти - не було випадку, щоб відмовив комусь у чомусь. Не випадково, побратими назвали Володимира "наше сонечко".

    Володимир Королик загинув у рідному місті Стебнику (нещасний випадок) на Калійному заводі, не доживши два дні до свого 30-річчя. 9 березня, якраз на свій День народження, в Стебнику відбувався велелюдний похорон Героя. Віддати останню шану Володимирові зійшлися бійці батальйону (штатні й демобілізовані), сотник Андрій Антонищак - народний депутат України, міський голова Дрогобича Тарас Кучма, друзі загиблого, багато небайдужих стебничан.

      Слава та вічна пам`ять тобі, Герою!

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан".

                                                                                                           Богдан Пристай

Hosting Ukraine