Володимир Осередчук

Народився дня 29 січня 1910 р. в Дрогобичі, Західня Україна. В році 1929 здав матуру в українській приватній, класичній гімназії ім. Івана Франка в Дрогобичі. Будучи гімназійним учнем, побирав лекції гри на гітарі в приватного учителя в Дрогобичі. Після закінчення вищого Педагогічного Інституту в м. Лодзі в 1931 р.. одержав диплом учителя. Польська влада нерадо давала українцям- учителям працю. Будучи 5 літ без посади, він мусів доложити багато старань, щоб, нарешті, одержати працю вчителя в 1936 р., далеко від рідного міста у Варшавському воєвідстві. Мешкаючи недалеко Варшави, він брав лекції гри на гітарі у знаної польської гітаристки Зофії Зденніцької. Після закінчення другої світової війни Осередчук опинився в Німеч- чині, де продовжував і закінчив студії в Академії гри на гітарі, яку провадив учитель Франц Швердгофер в Авґсбурзі в Баварії.

Під час перебування наших переселенців в таборах Німеччини, в Регенсбурзі постав жіночий квартет "Богема", під мистецьким проводом пані Плешкевич. До доповнення цього квартету заангажовано Осередчука, як соліста гри на гавайській гітарі. Квартет об'їжджав табори переселенців і давав концерти. Літом 1949 р. Осередчук приїхав до ЗСА, де поглиблював гру на гітарі у відомого гітариста Гаррі Волпе в Ню Йорку. Також опанував техніку гри на гавайській гітарі і часто виступав на наших імпрезах. Крім цього він награв, ак акомпаньятор, кілька грамофонних платівок з баритоном Михайлом Мінським та іншими солістами. В 1953 р. вступив до Технічного Інституту в Ню Йорку і закінчив його з добрим поступом, а в 1955 році вступив до трирічного Механічного Інституту в Ню Йорку і закінчив його 7-го квітня, 1958 р.

Від самого початку навчання працював як технічний кресляр, а по одержанні диплому як інженер-проектувач в багатьох нюйоркських інженерних фірмах. Від 1960 р. він живе в стейті Ню Джерзі, де працював у великій фірмі "Віґтон Аббот Енж. і Консалтінг" в Плейфілд, Н. Дж. Тепер вже на пенсії, вчить приватно гри на гітарі. Крім професійної праці вів увесь час і веде музичну студію гри на гітарі, а якій навчаються українські і американські діти. В нас немає жодної музичної літератури гри на гітарі, то він видав, в 1969 р., альбом ч. 1 п. заг. "Українські і стрілецькі пісні на гітару". В 1971 р. вийшла друга збірка п. заг. "Улюблені мелодії на гітару", в 1972 р. третя збірка під заг. "Пластові і повстанські пісні на гітару", а в 1973 р. появилася четверта збірка п. заг. "20 коломийок на гітару". В приготуванні п'ята збірка під заг. "Звуки України", в котрій будуть поміщені народні, стрілецькі й пісні з України. Крім збірок на гітару він скомпонував ще такі мелодії: 1. "Осінь" - для фортеп'яна і гітари; 2. "Рома" - фокстрот, для фортеп'яна і гітари: 3. "Серце дівоче" повільний вальс для гітари.

Дві перші мелодії ще не видані, третя пісня "Серце дівоче" на дру- ковано в збірці ч. 2 п. заг. "Улюблені мелодії на гітару". Тут треба підкреслити, що інж. В. Осередчук від 1958 року є душею того всього, що діє Центральний Комітет Дрогобичан. Вже в 1959 р. він зорганізував З'їзд учнів дрогобицьких шкіл, а пізніше він був діяльний як містоголова, і голова яким він є і досі. В перших з'їздах наших брав участь пок. Президент УНР д-р С. Витвицький. Інж. Осередчук в Організаційних справах їздив до Детройту і Чікаго, маючи добрі фінансові успіхи. Про це докладніше в 1-му тому Збірника. Від січня 1970-го року В. Осередчук очолює Центральний комітет Дрогобичан, який в 1974 році видав регіональний збірник "Дрого-биччина збірника. Земля Івана Франка", а цього року видає другий том цього збірника.

У суботу, 28-го травня 1988 року, після важкої недуги спочив у Бозі на 79-му році життя довголітній голова Центрального Комітету Дрогобиччини землі Івана Франка, провідник оркестри "Звуки України", лю- битель гри на гавайській гітарі, за професісю учитель, відомий громадський діяч, сл. п. інж. Володимир Осередчук. Biстка про смерть Покійного блискавкою рознеслася українській громаді, а головно між земляками-дрогобичанами. Невмолима смерть скосила його трудолюбиве життя тоді, коли він приготовляв матеріяли до 10-го, ювілейного з'їзду Центрального Комітету Дрогобиччини. По закінченні середньої школи в Дрогобичі Покійний виїхав до Лодзі (Польща), де був студентом Педагогічного інституту, який закінчив 1931 року, одержавши учительський диплом. На окупаційна жаль, можливість українським учителям отримати працю за професією, а якщо давала, то не на те, щоб учителювати на рідній землі, а десь у Польщі. Така доля спіткала й покійного Володимира. По п'яти роках чекання, врешті, у 1936 році отримав працю вчителя У Варшавському воєводстві.

Працюючи учителем, він не занедбував i гри на гітарі і брав лекції в широко відомої польської гітаристки Зофії Зденніцької. Після закінчення Другої світової війни, перебуваючи в Західній Hімеччині, він далі продовжував студії гри на гітарі в Авсбурзі, де професором Академії був Франц Швергофер. У тому часі в таборі Регенсбургу діяв жіночий квартет "Богема", до якого запрошено як соліста гри на гавайській гітарі Покійного. 1949, року В.Осередчук прибув до Америки і поселився в Нью-Иорку, де далі поглиблював музичну науку, незважаючи на тяжку фізичну працю задля прожитку родини. Тут він часто виступав як соліст гри на гітарі під час різних імпрез, а також награв кілька грамофонних платівок із баритоном, покійним Михайлом Мінським.

Не знайшовши учительської праці, Покійний 1953 року вступив до Технічного інституту, який закінчив із доброю оцінкою, а відтак 1955 року вступив до трирічного Механічного інституту в Нью-Йорку, який закінчив 1958 року з відзначенням. Працював інженером-проектувальником в нью-йорксыких фірмах. Згодом одержав працю за своєю професією у Плейнфілді, Нью-Джерсі, і перенісся з родиною до Кренфорду, де купив хату. Як уже було сказано, від молодого віку Покійний мав замилування до гри на гітарі, а відтак гавайській гітарі, і тому весь вільний час віддавав музиці, а коли став пенсіонером, то відкрив музичну студію, де навчалися українські й американські діти. А тому, що не було української музичної літератури гри на гітарі, він видав 1969 року альбом "Українські стрілецькі пісні на гітарі", у 1971 році вийшла друга його збірка-"Улюблені мелодії", у 1972 році третя-"Пластові й повстанські пісні", у 1973 році - "20 коломийок на гітару", а відтак і п'ята- "Звуки України". Згадуючи покійного В.Осередчука, було б помилково думати, що поза музикою він не приділяв уваги громадській чи регіональній справі. Прибувши на вільну землю Вашінгтона, він від перших днів плянував творення регіонального Комітету Дрогобиччини. 3 його ініціятиви вже 1958 року були зустрічі мешканців Дрогобиччини, а відтак 1959 року відбулася перша ширша зустріч колишніх учнів i професорів гімназії "Рідної Школи" ім. Iвана Франка.

Чергова розширена зустріч дрогобичан відбулася в тім же, 1959 році, а 1963 року ініціятивний Комітет, який весь час очолював Покійний, оформив себе як тимчасовий Комітет Дрогобиччини. А перший загальний з'ізд дрогобичан відбувся 5-го -7-го вересня 1964 року у Філядельфії і тоді створено Центральний Комітет Дрогобиччини- землі Iвана Франка. Першим головою Центрального Комітету обрано Юрія Гавриліва, Юрій Гаврилів зрезигнував із голівства й інж. В.Осередчук очолив Комітет і був на пості голови 18 років, аж до відходу у вічність. Аналізуючи працю Покійного, належить із визнанням сказати, що він був ентузіястом роботи регіональних комітетів, зокрема, Дрогобицького. Він посвячував весь вільний час для Комітету, творив його філії в Чікаго, Детройті, Канаді й інших місцевостях; а найбільшою заслугою Покійного було те, що за його урядування на пості голови видано три томи збірника "Дрогобиччина- земля Iвана Франка", які обіймають понад 1600 сторінок. Сл. п. інж. Володимир Осередчук залишив у глибокому смутку дружину Ольгу, дочку Рому, сина Дениса і внука Христона, сестру Мілю в Україні та ближчу і дальшу родину в Америці й Канаді. Залишив сотні земляків-дрогобичан, які будуть завсіди пам'ятати про нього. заступником- В.Осередчука. 1970 року.

Джерело: Степан Гавриш "Дрогобиччина - земля Івана Франка" Том 4 (Свобода.-1989.-25 липня).