Володимир Вікторович Саратовський
Народився 8 лютого у місті Трускавець Львівської області. Коли Володимир у костюмі стрункою поставою йде Трускавцем тільки одиниці знають, що завдяки його винаходам врятовано сотні, якщо не тисячі життів. Адже амарантова олія, котра виводить радіонукліди з організму людини, зайняла своє місце визнання у переліку методів і препаратів лікування від опромінення, а орден і диплом від Міжнародного благодійного Чорнобильського фонду – тільки один з багато-багаточисленних орденів, медалей, дипломів, грамот та титулів.
Він першим виступив понад двадцять років тому (2001 р.) на міжнародній конференції "Україна-НАТО" з пропозиціями вирішити екологічні проблеми Стебника та Борислава. Він як ніхто розуміється в темі водопостачання Трускавця і міг би стати найкращим представником громадськості в Наглядовій раді водоканалу. Бо не є популістом і не дбає про свої кишенькові інтереси, а живе за принципом "Роби добро, і воно повернеться сторицею!".
Володимирові Саратовському належить ідея видобування йоду з йодо-бромних джерел нашого регіону. А ще він має розробки біопалива, які ще чекають свого часу. Та наукові винаходи – не єдина його стихія. Козацтво – це те, чим він живе і без чого не може. Герой козацтва, генерал козацтва, заступник Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва є ще й членом Президії Ради Старійшин м. Трускавця, керівником Дрогобицько-Бориславської міжконфесійної християнсько-військової громади, а ще почесним ветераном України. Окрім того він – полковник запасу Збройних Сил України.
Принагідно буде зазначити, що першу пісню про Трускавець написав саме Володимир Саратовський (пісня "Серце Карпат", 1975 р.), а музику до неї скомпонував композитор Олексій Екімян. В його житті були злети та розчарування, приємні та важкі хвилини. З болем згадує страшні дні 1986-го, коли один з перших як фахівець і рятувальник виконував спецзавдання з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згадує і щасливі миті, коли спільно з батьками прогулювався післявоєнним Трускавцем, набираючись сили від рідної матінки-Землі. З гіркотою згадує закриття гуртка "Амарант" в Будинку учнівської творчості м. Трускавця, яке де-факто було політичним переслідуванням вченого за те, що посмів виступити проти недолугої влади "прибульців", котра сповідувала принцип "Заможна влада – обдерта громада". Згадує своїх студентів та вихованців, приятелів та колег, пригадує найдрібніші деталі зустрічей, котрі відбувалися 10, 20 чи й 50-60 років тому. І попри свій поважний ювілей він залишається жвавим, бадьорим, підтягнутим, молодим. Адже душа – не старіє!
Джерело: Газета Трускавецький вісник
