Яків Парнас народився 16 січня 1884 року у селі Мокряни на Дрогобиччині.

Навчався в Шарлоттенбурзі, Страсбурзі, Цюріху. Докторський ступінь одержав у Мюнхені. Працював у Кембриджі.

1916-1919 рр.- професор Варшавського університету.

1920-1941 рр.- професор, директор Інституту медичної хімії Львівського університету. Вивчав уплив вуглеводів на скорочення м`язів, установив закономірності утворення глікогену в печінці- процесу надзвичайно важливого та універсального, один із перших застосував радіоактивні ізотопи в біохімії. Яків Парнас міг будь-коли виїхати, скажімо у Лондон або Нью-Йорк- популярність ученого була міжнародною. Але він залишився у Львові, бо вважав неможливим покинути своїх учнів, співробітників, кафедру, інститут, створений ним завод хімпрепаратів. У перший же день війни його вивозять у Київ, а потім- в Уфу, де він працював директором інституту біохімії Академії Наук.

У 1942 році- дійсний член Академії Наук СРСР, лауреат Державної премії.

У 1943 році його викликали до Москви. Тут він став одним із засновників Академії медичних наук, організував власну лабораторію фізіологічної хімії.

1944 р.- академік АМН СРСР.

Яків завжди був українським патріотом: відверто висловлювався про недоцільність грошової реформи, про потребу відзначення Паски та необхідність встановити Великдень вихідним тощо.

У 1947 р. пише заяву про звільнення з посади директора створеного ним інституту (за станом здоров`я). 28 травня 1948 р. його звільняють.

Наприкінці 1948 р. Я.Парнас важко хворів. Коли до нього додому прийшли його учні, вони застали сумну картину: квартира була опечатана, перед дверима сиділа заплакана дружина...

Яків Парнас був репресований за "Справою лікарів", інші дані- звинувачений у шпигунстві. Заарештований 28 січня 1949 р., помер 29 січня "від інфаркту" під час першого допиту в московській тюрмі.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.