Народився 23 жовтня 1937 року в місті Стрию Львівської області у сім'ї робітника-залізничника. У 1953 році, після середньої школи, вступив у Львівський політехнічний інститут на нафтовий факультет. Навчання закінчив із відзнакою та здобув спеціальність інженера-технолога з переробки нафти й газу. У цьому ж році скерований на Дрогобицький нафтопереробний завод, де працював до 1970 р. начальником цеху. Від 1970 р. дослідний завод заступником директора з наукових питань. На цій посаді організовував і розробляв нові технології та види нафтохімічної продукції.

У 1980 році захистив кандидатську дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата хімічних наук. У 1982 р. -головний інженер заводу. А в березні 1984 року призначений директором заводу. На цій посаді працював майже до смерті. Докладав великих зусиль для розвитку Технічного прогресу на заводі-невелика експериментальна база иституту доволі швидко перетворилася в потужне науково-виробниче підприемство-ВАТ "Галол". За успішну та сумлінну працю удостоений урядових нагород і заохочень. Ярослав Гарун був надзвичайно ерудованою, розумною людиною, досконало знав творчий та життевий шлях Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, багатьох інших українських генїів, польською паам'ять декламував Адама Міцкевича. А скільки пам'ятав країнських народних прислів'ів, приказок. Часто сипав у розмові цими перлами. оператором, інженером-конструктором, технологом, переведений на Дрогобицький дослідний завод, мав чуйну та щиру душу й повсякчас турбувався про людей: сприяв усім, хто до нього звертався, хто мав щастя його знати і тим, хто бачив уперше-допоміг сотням людей на лікування, у т. ч. на важкі операції, на видання книжок, журналів, газет, всілкі нагальні потреби. Жив для людей. Поважав людей- і його поважали.

У всіх своїх справах, на роботі, в побуті, виявляв справжню любов до України. Але високі крутії задумали серйозно нажитися, прихопити підприємство або знищити його тут, у Галичині. Так, велике державне замовлення на галицьку оливу, яке вже було на заводі, раптом із Києва передали за кордон, де, олива гірша та набагато дорожча?! Згодом розставили пастки й звільнили його з посади, вигнали з "Галолу". А свої допомогли... Та Я. Тарун не впав на дусі, не змирився із злочинними планами мерзотників. Повів з ними справжню чоловічу битву. Але ті не хотіли чесного поєдинку. І цього разу вчинили злочинно: вночі кинули в його оселю пляшки із займистою сумішшю. Помер Ярослав Гарун від завданих опіків 13 липня 1999 року.

Джерело: Богдан Пристай "300 великих Дрогобичан"