У суботу, 7-го липня 1990 року, ранніх годинах рознеслася вістка по Честері й околиці, що вже нема між живими заслуженого союзового та громадського діяча, мгра Ярослава Щербака. У смерть Покійного тяжко було повірити: якесь недомагання, а будучи скромним, мало говорив про себе чи свої проблеми. Розмовляючи зі мною кілька тижнів перед тим, як наступила його смерть, Ярослав сказав, що час від часу відчуває біль у плечах, але це є маловажне. На жаль, не знав Покійний того, що хвороба легень підточує здоров"я. Про це довідався від лікаря два тижні ніколи не жалівся на перед смертю.

Смерть мгра Ярослава Щербака можна ігнорувати лікарські ще раз засвідчує, бадання хоч Похоронні обряди почалися в середу, 11-го липня, в похо- ронному заведенні Роберта Морланда в Трейнорі, Па., а заупокійну Службу Божу відслужено в четвер, 12-го липня, в УК Церкві Св. Духа в Честері. Парастас і Службу Божу відслужив 0.Мирон Грабовський в асисті дяка Михайла Ковальчука. В Парастаcі взяло участь громадянство Честера й околиці що не би раз у році. УНСоюзу, друзі, сусіди, які члени знали переважно Покійного з різних ділянок громадської праці і тому прийшли попрощати його у в1чність. У далеку дорогу, "ні горя, ні печалі", прощав покійного автор цієї статті від УНСоюзу, Філядельфійської Округи та від Центрального Комітету Дрогобиччини-землі 1вана Франка. Покійний мгр Ярослав Шербак народився 30-го липия 1920 року в Дрогобичі, де по закінченні публічної школи був студентом гімназії ім. Iвана Франка. По короткій перерві продовжував навчання у Стрийській гімназї, де в січні 1940року здав іспит зрілости і ухвалою державної комісії був допущений до університетських студій. Перебуваючи в Дрогобичі, був активним у молодечих організаціях, а товариств "Підгір'я" й "Ватра". Під час німецької окупації працював у "Арбайтсамті" (відділ праці) на відповідному пості, і тим самим врятував десятки дрогобичан від примусового вивезення на працю до Німеччини. А коли навала большевицьких військ наближалася до Дрогобича в 1944 році, Я.Щербак, як тисячі інших земляків, покинув Батыківщину і переїхав до Нiмеччини. Після закінчення війни замешкав у Мюнхені, де вступив на студії Українського Вільного Університету, студіюючи суспільно- економічні науки. 9-го березня 1949 року, склавши всі предметові iспити, осягнув ступінь магістра суспільно-економічних наук. То- го ж року одружився і виіхав до Честера, Па. американсыку землю, поза щоденною працею, негайно включився в працю суспльно-громадську, а головно звернув увагу на УНСоюз, ставши членом 352-го Відділу. Будучи членом того Відділу, в короткому часі був обраний до Управи, а 1960року став секретарем Відділу і на тому пості був повних 30 років, аж немилосердна смерть скосила ще одного члена нашої спільноти-члена родини союзових секретарів та будівничого, який довгими роками вкладав цеголки у розбудову УНСоюзу. Як союзовий діяч.

Покійний весь час належав до Управи Окружного Комітету Філядельфійської Округи. Також, як заслужений секретар, він був багато разів відзначений почесними плякатами за діяльність на користь Союзу- Він був учасником шістьох союзових Конвенцій. Не можна не згадати віддану і довголітню працю Покійного для Українського Католицького Клюбу в Честері на пості фінансового секретаря. Покійний Ярослав Щербак залишив у глибокому смутку дружину Грму, доньку Дану, синів Юрія і Марка з дружинами та трьох онуків. Залишив велику Союзову родину 352-го Bідділу, друзів, сусідів, знайомих. Залишив товаришів шкільної лавки та земляків із Дрогобиччини. Нехай цих кілька слів прощання будуть китицею нев'ялих рож на далеку дорогу нашому землякові з Дрогобиччини- землі Івана Франка. 

Джерело: Степан Гавриш  "Дрогобиччина - земля Івана Франка"  (Свобода. - 1990,-30 листопада ).