У Нижніх Нагуєвичах притулилася маленька хатинка, в якій 6 серпня 1948 р. народився хлопчик Євген Чапля. Хлопчик ріс допитливим і спостережливим.

Уже в початкових класах він виділявся умінням мислити, любов'ю до точних дисциплін. У старших класах йому поталанило, бо його класним  керівником і вчителем фізики був Іван Твердовський, педагог, закоханий у свій предмет. Фізичний кабінет став для них обох рідним домом. Тут вони після уроків робили досліди, майстрували різні прилади, читали наукові журнали. Євген закінчив середню школу зі срібною медаллю у 1966 р.

Того ж року вступив на фізичний факультет Львівського університету імені Івана Франка, який закінчив 1971 р., отримавши спеціальність фізика (спеціалізація- теоретична фізика).

У 1971-1973 р. служив в армії у ранзі лейтенанта.

Повернувшись з армії, від жовтня до грудня 1973 р. працював інженером науково-дослідного сектору Львівського університету імені Івана Франка, а від грудня того ж року- в системі Академії Наук України.

1982 р. захистив кандидатську дисертацію. Став директором Науково-навчального центру  математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.С.Підстригача НАН України, доктор фізико-математичних наук (1996 р).

Як вчений Євген Чапля сформувався у науковій школі професора, члена-кореспондента НАН України Ярослава Бурака. Основна область наукових інтересів Чаплі - розробка континуально-термодинамічних підходів до побудови фізико-математичних моделей механіки твердих розчинів. Ним узагальнено  низку вихідних положень термодинаміки для відкритих твердих деформівних тіл, обгрунтовано одноконтинуумні наближення для твердих деформівних тіл, обгрунтовано одноконтинуумні наближення для бінарних систем з урахуванням ефектів пружної поляризації матеріалу, розроблено основи теорії багатокомпонентних твердих розчинів при локальній зміні стану типу фазових перетворень, запропоновно підхід та методику побудови відповідних моделей механіки з ефективними механодифузійними характеристиками.

Євген Чапля- автор понад 70 праць, опублікованих українською, російською, польською мовами.

 

 

Джерело: Ганна Гром. "Нагуєвичі".