Євген народився 12 серпня 2001 року у Дрогобичі, проживав із родиною на Горішній Брамі. Навчався у гімназії №5 імені Героя України Сергія Кульчицького, а пізніше — у ліцеї Героїв Крут. Ще зі школи мріяв про військову справу, тому продовжив освіту в Академії Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного.

Повномасштабна війна застала його на останньому курсі. Разом із іншими курсантами вирушив на фронт. У квітні 2022 року отримав тяжке поранення, але після лікування відмовився залишатися вдома і повернувся у стрій.

Служив офіцером резерву спеціального взводу резерву офіцерського складу спеціальної роти резерву офіцерського загону військової частини А2900. Згодом став заступником з морально-психологічного забезпечення в одній із рот 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 20 листопада 2025 року, під час бойового чергування в районі населеного пункту Степове Синельниківського району на Дніпропетровщині.

Друзі й побратими називали його «Джонні», а у 95-й ДШБ він отримав позивний «Митець». Євген був сумлінним офіцером, неодноразово відзначався та мав військові нагороди.

У своїх розмовах він підкреслював: не жалкує про свій вибір бути військовим, адже прагнув допомагати, підтримувати побратимів і створювати в підрозділі справжню команду.

У загиблого залишилися батьки, сестра, бабуся, два вуйки з родинами, похресник та дівчина Оленка.

28 листопада 2025 року, траурний кортеж з тілом захисника зустріли на перехресті Героїв, де зібрались рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі мешканці. Після спільної молитви кортеж попрямував на центральну площу Ринок, де відбулось загальноміське прощання. Керівництво громади, мешканці, рідні та близькі навколішки, спільною молитвою вшанували подвиг мужнього захисника України.

Чин похорону продовжили у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці. Поховали воїна на Алеї Слави.

Вічна пам’ять Герою!