Брати Євген та Іван Пецюхи, родаки села Воля Якубова, захищали pідну землю в УПА. Якось вони прийшли з лісу до рідної домівки, взяли теплий одяг, харчі й ще вдосвіта вирушили назад. Падав сніг. Цього ранку енкаведисти влаштували засідку на повстанців. По свіжих слідах прийшли до криівки. На іх вимогу здатися хлопці відповіли шквальним вогнем. Повстанці не просили помилування останньої кулі. Тоді загарбники закидали криївку гранатами.

Впав від ворожої кулі старший брат, а непритомного молодшого взяли в полон. Кинули мертве тіло Євгена на фіру, а поруч Івана. Привезли під сільську раду у Волі Якубовій. Іван прийшов до Його відстрілювалися до ледь живого тями. визули, роздягнули та змусили стояти на морозі голого. Зв' язаного героя-бандерівця стерегли два солдати-червоноармійці. Один із них не міг дивитися на муки двадцятирічого ровесника- зняв із себе шинелю й загорнув Iвана. Але тут, на біду, з'явився енкаведист. Розлючений людяністю солдата, одразу наказав заарештувати його. А Івана забрали у в'язницю. Тривале переохолодження далося взнаки- невдовзі він помер.

Джерело: Михайло Базар. Упорядник Богдан Пристай "300 великих Дрогобичан"