Йосиф Левицький

Йосиф Левицький народився в 1801 році у с.Баранчиці на Самбірщині. Закінчив Віденську духовну семінарію (1825 р.) й почав служити парохом у с.Шкло Перемишлянського округу. Згодом- парох у  с.Грушів, біля Дрогобича.

У 1849 р., коли в школах Східної Галичини замість німецької, почали вивчати українську мову, його запрошено до Перемишлянської семінарії викладати по-руськи (українською) катехитику. Єпископ Яхимович призначив Й.Левицького на парафію в с.Нагуєвичі. Жив і працював Йосиф Левицький у дуже складний час- національних утисків в Галичині, заборони викладання української мови у Львівському університеті та народних школах.

У 1852 -1860 рр. він служив парохом на батьківщині Івана Франка і хрестив його. У метричній книзі Й.Левицьким зроблено такий запис: "Року Божого 1856, місяця серпня, дня 27 в селі Нагуєвичах, н.7, народився хлопець греко-католицькогообряду, правого ложа на ім'я Іван, син Якова, хлібороба з села Нагуєвич, і Марії, дочки Миколи Кульчицького. У приутності хресних- Данила Навроцького, хлібороба з Нагуєвич, і Олени Риб'як, дня 27 цього ж місяця охрестив і миропомазав, згідно з греко-католицьким обрядом, преподобний отець Йосип Левицький".

Постать Йосифа Левицького в історії  українського національного відродження першої половини ХІХ ст. досить помітна. Це був письменник і вчитель богослов'я, фольклорист і громадський діяч, автор першої друкованої в Галичині граматики української мови. І.Франко у праці "Азбучна війна в Галичині 1859 р." писав про нього: "Один із визначних представників руської інтелігенції, священник Йосиф Левицький, вихованець віденської духовної семінарії, що зазначив своє ім'я в історії нашого письменства двома граматиками, рядом віршованих творів оригінальних і перекладних на руську мову та рядом критично-полемічних статей, написаних по-польськи та по-руськи".

У 1834 році в Перемишлі вийшла "Граматика руської, або малоросійської мови в Галичині" Йосифа Левицького. Іван Франко назвав її "цінною книжкою".

У 1840 році граматика Йосифа Левицького перемогла на конкурсі, оголошеному комісією Львівської губернії, а її автор отримав винагороду 300 злотих.

У 1843 році у варшавській літературній газеті "Денниця" надрукував змістовну статтю "Доля галицько-русскаго язика", де  називає руську азбуку "дорогим скарбом". Він писав: "Ми, русини, повинні й далі писати так, як писали наші прадіди".

У 1850 р. Й.Левицький видає "Граматику язика руского вь Галиціи", з посвятою єпископові Яхимовичеві.

У Нагуєвичах зарекомендував себе людиною доброю, допомагав бідним, приділяв багато уваги школі, опікувався обдарованими дітьми. Сільський писар Кость Дум`як доносив на Й.Левицького, що той любив нюхати тютюн. Так Й.Левицького засудили на 6 тижнів реколекції. Повернувся до Нагуєвич духовно надломленим.

24 травня 1860 р. у Дрогобичі Й.Левицький раптово помер, розбитий паралічем. Похований у с.Нагуєвичі.

Йосиф Левицький залишив певий слід у літературі та науці. Яків Головацький, говорячи про перші роки національного відродження, називав М.Шашкевича, М.Устияновича і Й.Левицького "цвіточками первовесняними, котрі перші зацвіли на ріднім дереві".

 

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Ганна Гром, Богдан Пристай.

                  "Нагуєвичі". Ганна Гром.

Hosting Ukraine