Народився 19 листопада 1913 року в селі Летня на Дрогобиччині в сім'ї Романа і Марії (з Кобільників) Середяків. Початкову школу закінчив у рідному селі. Читав усе, що потрапляло до рук і, дивувався, як може людина написати книжку й звідкіля вона знає, чим закінчиться. Допитливість хлопця переросла в любов до літератури, до книжки і стала справою всього життя. Ще учнем почав укладати ній усе шаради, ребуси, кросворди (христиківки), головоломки (ломиголовки), найбільший потяг мав до жартів, анекдотів, гумористичних оповідань і дотепів. Наважився надсилати свої дописи до львівських видавництв, де їх радо друкували такі популярні часописи, як Наш приятель, Неділя, Наш прапор, Новий час і вже фахово гумористичний журнал Комар. Найвищою нагородою були книжки, які редакпремію, на купівлю книжок коштів ні у школяра, ні пізніше у студента не було.

Після школи, попри велике бажання навчатися в гімназії, вступив до Торговельної школи в Дрогобичі. У Львівському університеті на правничому факультеті навчався старший брат, а утримувати двох студентів у родини не було можливості. Але доля була прихильна до юного книголюба й звела його в спільному помешканні з управителем крамниці Базар. Це дало змогу вдома акуратно перечитувати багато книжок і повертати назаду магазин, а відтак вести літературні дебати з дрогобицькими гімназистами, учасником яких був також український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, літературний критик, молодомузівець Петро Карманський. Знайомство з членом Союзу визволення України, учасником історичної сeciї парламенту ЗУНР про злуку з УНР, секретарем дипломатичної місії у Ватикані, представником уряду ЗУНР у Бразилії, а головне — поетом вплинуло на світогляд і вподобання Юліяна і, як зазначав у спогадах, посилило потяг до пера.

 У 1937-му році він стає співредактором часопису молодих націоналістів Гомін Басейну в Дрогобичі, маючи за плечима вишкіл в юнацтві ОУН. Помітили молодого редактора і в Стрию: Юліяну в 1939 році запропонували очолити редакцію часопису Стрийська думка. Журналістську і письменницьку діяльність перервала Друга світова війна. Почалася вона для Юліяна Середяка з арешту польською владою для вивезення разом з активною українською інтелігенцією до концтабору в Березі Картузькій. Однак інтернованих зі Львова було так багато, що для стрийських полонених не вистачило вагонів. 3 приходом радянської влади довелося навіть не згадувати про редакторську працю. 3 наданням Дрогобичу статусу обласного центру влаштувався бухгалтером відділу культури обласної ради. У кінці 1940-го року переїхав до Перемишля, працював директором місцевого театру.

У 1995 році Юліян Середяк власними зусиллями організував перевз уciіx примірників своїх видань до Львова і безкоштовно передав іх у власність бібліотеки ім. Василя Стефаника АН України. Серед історичних видань — праця Шляхом на Роттердам Євгена Онацького, Від Сибіру до Канади Миколи Приходька, Долею даровані зустрічі-репортаж з Канади Володимира Дутчака, З військового гнізда та Спогади - моє життя на еміграції Тетяни Цимбал, Незабутне і непрощене, 3 моєї Одісеї, Лемківщина в огні, Закарпаття в боротьбі-спогади Антіна Кущинського. 

Юліян Середяк, як і його донька, з падінням «залізної завіси» налагодив Tiсні зв'язки з чисельною родиною в Україні. І, мабуть-таки, нагородою за працю стало те, що Христина гостювала у Львові в серпні 1991 року у колі родини зустріла новину про проголошення Верховною Радою Акта незалежності України, а Юліян Середяк був серед членів Української Центральної Репрезентації, у присутності яких президент Аргентини вже 5 грудня 1991 року підписав документ про визнання української незалежності його державою (діaспора зібрала підписи під зверненням до президента Аргентини К. Менема про якнайшвидше визнання незалежності України). Уперше творіння Барвінського прозвучало 5 березня 1939 року у Львові на концерті до 125-pіччя з дня народження Тараса Шевченка.

У листопаді 1998 року філія Українського Католицького Університету св. Климентія організувала урочисте відзначення 85-pіччя Юліяна Середяка, за участи керівників та діячів української громади Аргентини, доньки, онуків (Павла, Мар'яни та Роберто). Вітальне слово про ювіляра виголосив доктор економічних наук Українського Вільного Університету в Мюнхені, автор грунтовного дослідження української діаспори в Аргентині Михайло Василик. Пам'ятником пошани Юліянові Середяку в Україні є збірка часописів та книжок видавця, власноруч передана на вічне зберігання до Львівської наукової бібліотеки АН України ім. В. Стефаника. В одному з останніх листів в Україну Юліян Середяк писав: «Коли засядете до святвечірнього столу, згадайте і нас на чужині, що ніколи не відцуралися своєї родини, хоч і не все могли бути разом з вами». Помер Юліян Середяк 8 серпня 2000 року в Буенос-Айресі.

Джерело: Надія Козар  "Летня, Благословенна Богом"