Народився Юрій Дацюк на Сокальщині 20 липня 1940 р. в селі Угринів у добропорядній, релігійній родині. З дитинства привчений до праці, він проніс науку трудитися сумлінно, чесно все своє життя.

Після операції "Вісла" родина змушена була переїхати на Волинь, а невдовзі до Кам`янки-Бузької Львівської області. Там ще школярем міряв сорокакілометрову дорогу до Львова, переганяючи разом із батьком худобу.

Після закінчення 8 класів місцевої школи поїхав до Дрогобича вчитись у механічному технікумі. Згодом служив у війську, закінчив Львівський політехнічний інститут. Далі- робота на Дрогобицькому долотному заводі: спочатку- електрик, майстер, пізніше- начальник енергетичного цеху, голова профспілки заводу. Душевне спілкування з людьми, турбота про них, людяність, готовність зробити добро працівникам великого колективу,- все це вирізняло п.Юрія.

У 1973 р. Ю.Дацюкові запропонували новостворену посаду голови комітету профспілок міста Дрогобича.

У 1976 р. його переводять у міськком партії на посаду завідувача промислово-транспортним відділом. Без перебільшення, він прагнув вирішити всі економічні, господарські та соціальні проблеми міста. Не раз звільнялися вищі посади, але працелюба-українця Ю.Дацюка не призначали- завжди знаходили "своїх".

У 1986 р. більшовики-чужинці не могли тримати його на задвірках- надто високий мав авторитет серед людей, особливо в порівнянні з тими, кого вони призначали та хто вже був на владному олімпі,- і Ю.Дацюка "обирають" головою міськвиконкому. Результати його праці були очевидними, і навесні 1987 р. він знову стає головою виконкому. Дрогобичани щиро раділи за п.Юрія- надсилали ваітальні поштівки, телеграми. А  з 1991 р. до червня 1994 р. Юрій Дацюк погодився нести тягар заступника міського голови.

У червні 1994 р. Юрія Дацюка обрали головою міста. Маючи велике почуття відповідальності, увесь час, майже без вихідних, був у круговерті міського життя.

За 24 роки служіння людямі місту Юрій Дацюк робив добрі справи: на багатьох будівельних майданчиках, при спорудженні пам`ятника Тарасові Шевченку, під час ремонту та реконструкції вулиць і доріг, побудови автомобільного моста через колію, введення в дію другої гілки міського водопроводу з Урожа, будівництва об`їзної дороги із Самбірського напрямку. Це люди знають і пам`ятають. Планів, справ на перспектив було багато. Радів онуком Але підірване здоров`я, брак відпочинку не дали можливості здійснитися планам.

11 березня 1996 р. Юрій Дацюк помер. Прожити судилося не багато, але він залишив по собі добру пам`ять.Згадуючи Юрія Дацюка, люди кажуть: "Він жив для людей".

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.