Юрій Володимирович народився 22 листопада 1975 року в Бориславі, де й провів усе життя. Навчався у місцевій школі №9, згодом здобув фах механіка у Дрогобицькому нафтовому технікумі.

Після строкової служби працював на підприємстві "Боровик", займався приватними перевезеннями. Згодом повернувся у стіни рідної школи вже як працівник: спочатку технічним працівником, а з часом — завгоспом.

У вересні 2023 року Юрій добровільно став до лав 33-ої окремої механізованої бригади. Воював на передових позиціях фронту. За свою службу отримав подяку від командира — за ініціативність, старанність і вірність військовій присязі.

8 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Новоукраїнки на Донеччині, Юрій загинув від удару ворожого дрона. Востаннє він зв’язувався з мамою того ж вечора близько 21:00. Його останні слова були: "Мамо, я знову їду на завдання…"

У захисника залишилися батьки та дві доньки — Юлія і Марта.

Юрій був надійним побратимом і вірним товаришем. Рідні та друзі згадують його як щиру, добру, працьовиту людину, яка завжди підтримувала інших і не стояла осторонь.

Похорон Героя провели 18 травня 2025 року у рідному місті.

Воїна посмертно відзначено почесною нагородою — орденом "Полеглого воїна". 1 червня 2025 року, відзнаку урочисто вручили родині полеглого Героя.

В листопаді 2025 року на фасаді гімназії №9 Борислава відкрили та освятили меморіальну таблицю полеглому воїну, випускнику гімназії.

Вічна пам'ять Герою! Слава Україні!