Може бути, що з Дрогобича походить славний український письменник-полеміст 3ахарія Копистенський У головному творі Копистенського - "Палінодія" (з грецыкого - "відсіч") багато говориться про Підкарпаття. Дослідники одностайні в тому, що родинний край письменника -Західна Україна. Дехто додає слово "очевидно" й називає Перемишль. (В "Українській Літературній Енциклопедіт", правда, уже без "очевидно"). Припущення щодо Перемишля пояснити не важко. У 1623 році приятель Захарії, Памва Беринда, видрукував у Києві посвяту Копистенському Феодорові. В ній відмічалося, що перемиському православному єпископу Михайлові Копистен- ському принесли славу "два.. синовці, преподобні Захарій і Василій, освячені в чину... чернечого звання" (Захарія у 1624 році був призначений архімандритом Києво-Печерської лаври). Слово "синовець"у словниках має два значення: "син" і "племінник" (син брата, інакше "братанич"); натомість слово "синовиця"-тільки 3 одним "братаниця")". Таким чином, Захарія та Василій могли бути племінниками Михайла Копистенського. Академік М.Возняк вважав тільки так?. А племінники не конче мали жити в Перемишлі. Та якби й сини-могла ж сім'я спископа бути приїжджою.

Висловлюю це у зв'язку з однією знахідкою. У рукописній "Книзі усопших парохіян" дрогобицької церкви Святої Трійці- "помянику", який хоч і початий 1735 року, та називає мешканців міста й попереднього століття,-наявна сторінка з переліком цілої династії Копистенських: "Ciє поминаніє шляхетне урожоного єго милости пана Александра Копистенського і чад єго. Пом'яни, Господи, душа усопших рабов своїх, от віка почивших эде уписанних: єпископа Михаїла, архімандриту Захарію, іеромонаха Василія, ірмонаха елестя, Александра, Федора, Марію, Євстафія, Софію.." і так далі встх близько тридцяти імен)". Першим, отже, стоїть перемиський спископ, який жив десь у другій половині ХVI - на початку XVII століть; біля заключних імен у "помянику" вказані дати смерті їх носіїв-1716, 1719 і 1731 роки. Останнім помер Микола Копистенський. Мабуть, він був бездітним, бо, як відомо з іншого джерела, перед смертю подарував церкві Святої Трійці будинок на дрогобицькому передмісті Завіжне, щість "прутів" поля i право користуватися лісом у недалеких Попелях, яке, однак, відразу замінив грошовою сумою".

XVII століть; біля заключних імен у "помянику" вказані дати смерті іх носіїв- 1716, 1719 i 1731 роки. Останнім помер Микола Копистенський. Мабуть, він був бездітним, бо, як відомо з іншого джерела, перед смертю подарував церкві Святої Трійці будинок на дрогобицькому передмісті Завіжне, щість "прутів" поля і право користуватися лісом у недалеких Попелях, яке, однак, відразу замінив грошовою сумою". Певна річ, не заборонялося в Дрогобичі "поминати" родичів, народжених у Перемишлі чи деінде. Але в таких випадках (хай, припускаемо, не всюди) походить рід. Так, маємо тут "поминанія" родом з Перемишля, сиріч Кирилівни" (С.316), Логиновича з веси Ясениці роду, а зятя Даниїла Кузика..." (С.184), "€лени Бусковички, родом з веси Кропивника, зостаючої во граді Дрогобичи" (С.317), "Александра, родом 3 землі московскої, і жени єго Агафії" (С. 79). Виявлення широкого генеалогічного древа Копистенських на дрогобицькій землі дає підстави гадати, що автор "Палінодії - дрогобичанин. Дальші дослідження, можливо, це підтвердять в "помянику" зазначалося, звідки Мaрiї Ратуської, Стефана остаточно.

Джерело: Михайло Шалата  "Дрогобиччина - земля Івана Франка"  Том 4