Зеня Левицька народилася у 1914 р. в с.Далява Дрогобицького повіту, походила зі священичої патріотичної родини. Її батько, отець Милош Левицький, був парохом цього піддрогобицького села. 

У 1919 р. о.Левицький помер- залишилося сиротами восьмеро дітей. Тягар виховання ліг на матір- учительку Настю, дочку о.Михайла Зубрицького. Мати Зені жила з дітьми на присілку Болоня в селі Більче Дрогобицького повіту, де вчителювала.

У 1936 р. польська влада перевезла її "для добра школи" до польського села Маркової, біля Ланцюта. Тут вона проживала до останніх своїх днів- весни 1939 року.

Два роки навчалася Зеня в українській приватній гімназії імені Івана Франка в Дрогобичі, а жила в пансіонаті сестер василіянок на вулиці Конарського,6.

В 1930 р. польська влада закрила гімназію, Зеня виїхала до Львова й ходила до господарської школи сестер василіянок. Закінчивши школу, працювала спочатку у Львові, а пізніше в Долині. Зеня була веселої, лагідної вдачі, мала добрий слух і залюбки співала. Вона вступила в члени Організації Українських Націоналістів, проводила велику політичну та громадську роботу, за що її в 1938 р. заарештують. Вийшовши з тюрми, проживала у Львові.

Після занепаду польської держави Зеня перебувала деякий час у Сяноці, а опісля- в Кракові, де жило тоді багато українців-емігрантів, між ними велика частина активу ОУН. З Кракова Зеня поїхала з Володимиром Тимчієм "Лопатинським", провідним членом Крайової Екзекутиви ОУН, та М.Опришком, членом ОУН, до Сянока, щоб нелегально перейти кордон і дістатися до Львова. Перехід кордону, на жаль, закінчився трагічно. Енкаведисти вистежили героїв- зав`язався бій. Докладніші дані про загибель цієї групи в бою невідомі.

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Упоряд. Богдан Пристай.