Жеплинський Богдан Михайлович

Народився 5 квітня 1929 року в місті Дрогобич Львівської області. Український науковець, інженер хімік-технолог, винахідник, бандурист, дослідник кобзарства, публіцист і громадський діяч. Батько Дарії Ковальчук, дід Мирослава Ковальчука.

 Навчався у Львівському політехнічному інституті, де грав в інститутській капелі бандуристів (1946—1950). У 1950 репресований разом з усіма бандуристами капели і засланий в Сибір, де працював на каторжних роботах у Зирянському ліспромгоспі Томської області. Там разом із братом Романом створив капелу бандуристів каторжан. У 1956 році закінчив Томський політехнічний інститут. Працював інженером на хімічних заводах в Пермі (Росія) та Новому Роздолі на Львівщині, старшим науковим співробітником у Львівському відділенні інституту економіки АНУ та Інституті сірчаної промисловості у Львові.
 
Вивчав гру на бандурі в Юрія Сінґалевича та Олекси Гасюка. Створив капелу бандуристів селища Торба Томська область Богдан Жеплинський з дружиною створив і керував капелами бандуристів при Палаці Культури заводу Львівсільмаш, при Львівській політехніці, Львівському професійно-технічному училищі № 4, які за значні успіхи нагороджені грамотами й медалями. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45. 
 
Від 1994 - голова Львівського відділення Всеукраїнської, тепер Національної спілки кобзарів України. Член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Учасник багатьох кобзарських з'їздів, наукових конференцій з питань кобзарства
Відзнаки: Заслужений працівник культури України. Відмінник освіти. Лауреат Фонду духовного відродження імені Митрополита Андрія Шептицького (1997).
 
Джерело: Жеплинський Б. М. "Кобзарськими стежинами"
 
 
Hosting Ukraine