Гора Середня в селі Майдан

Частину села перегороджує висока гора Середня на яку можна вийти схилом-Плаєм. Всі ці гірські хребти були вкриті дрімучими лісами. Верхня частина села називається "Поляна".

Ця назва походить від того,що тут були поля і полянки-сінокоси жителів села.В нижній частині села на правому березі річки є урочище"Венгри".Розповідають старожили,що предок сучасних Бутимів ,які там живуть в минулому столітті служив в австрійській армії на території Венгрії- Угорщини. Звідтам привіз собі дівчину-венгерку з якою одружився,завів сім'ю,мав дітей.І цю місцевість назвали"Венграми".
Нижня частина села,яка розположена від центра за горою"Варкова" по правій стороні річки Зубричанки називається"Остросохами".Походження назви не відоме,але є такі припущення старожилів,так як тут височить гора"Опалиниця",назва якої походить від того,що в минулому столітті тут виникла велика пожежа,від якої згоріли велитенські дерева,як на горі,так і внизу. Сухі без гілля з гострими обгорілими верхами величезні стовбури цих дерев стояли сухі,гострі,від них і походить назва Остросохи.
За часів могутньої Київської Русі-України більшість карпатських лісів належали удільним князям та боярам.Після роздроблення Русі польський король Казимир 1349 р. вдруге напав на ослабле Галицьке князівство,захопив Галиччину,укріпившись почав щедро роздавати землі вельможам,що приходили з Заходу-полякам,німцям,мадярам.Комусь із них дістались і наші ліси.
 
В другій половині18 ст.польська держава так ослабла,що 1772 р.її поділили між собою Прусія,Росія і Австрія.Австрія отримала Галичину.Більшість лісів Карпат австрійський цісар прибрав до своїх рук.В 1848-49 рр. він продав великі масиви лісів,які сягали від Сколього до Підбужа та Сторони.Купив ліси віденський барон Лібич за дуже низьку ціну. В середині19 ст. австрійська фірма Лібіга спровадила біля 20 сімей австрійських німців та сім'ї чехів. Вони поселились вверх від села по течії річки в гірській долині і наз вали своє невеличке поселення"Мармонсталь"(Колонія).В тих місцях знаходиться "Золотий потік". Розказують,що там знаходили крупинки золота,яке вода виносила своїми джерелам,там знайдено лікувальну воду,яка і зараз б'є джерелом-нафтуся. В цих місцях надзвичайно красиві краєвиди. Німецькі господарства в більшості були великі,зразкові,мали добрих коней,розводили породисту худобу та птицю. Німці жили самі для себе,змісцевим населенням не мішались. Багато з них розмовляли українською та польською мовами.
 
В кінці 19 ст. та на початку 20 ст. Масово приїжджали польські сім'ї. Поселялись, як в Майдані так і на "Мармонсталі". Заселили урочище "Глинне". Роботою із заготівлі та переробки деревини з довколишніх лісів забезпечувала компанія "Годуля", багато людей мали роботу. В центрі Майдану на правому березі річки на обширній рівнині було побудовано перевезений з "колонії" двоповерховий будинок для адміністрації лісорозробних робіт. Будувались гуртожитки, склади, магазини, конюшні. Коні були основною тягловою силою доставки лісу до складів. На складах ліс сортували і грузили цапінами на вагони.
 
В село дуже прагнули потрапити відпочиваючі і цінності Майдану,як курортного літнього селища уже хвалив Г. Гасировський в своєму путівнику 1935 року,в якому вказується,що в сусідньому Манмансталі працювала цілий рік філія Дрогобицького відділу Польського товариства туристично-краєзнавчого,створивши зручний відпоавний пункт для походів до Парашки,Чсорної гори чі Шабели.Щороку в південному кінці села розбивали свій табір харцери з Борислава,Дрогобича,Львова. Відомі прцівники лісової промисловості з часів панської Польщі(лісничі) Вілімовський,Пісарський,Шваб,Кілас Дмитро,Лебеденко Віра,Багай Роман,Кузьмич Микола ,Магаз Михайло,Гівчак Йосип,Самох Олександр.
 
Джерело: Майдан. Дрогобицький район. З сивини століть:через віки,через роки.
Hosting Ukraine