На південний захід від Снятинки, недалеко від річки Бар, на межі з лішнянськими угіддями, знаходиться польова пішла соляниця, з якої хотіли виварювати сіль. Але людська криничка Жупа. Колись давно люди копали жупу-яму, щоб захланність не має меж i стриму, людям завжди мало. Тому вирішили копати глибше, аби соляниці було більш, щоби відразу доробитися. Так вони докопалися до вікна, звідки виглянула стара баба-рахманка, яка пряла на веретені.

Вона сказала: "Люди, будьте добрi, уважні та обережні до всього, хай спокуса захланності не занапастить ваші душі. Ви вже дійшли до того порога, що за яким починасться біда. Не переступіть його! Не розбийте вікна!"Але жадібні люди її перестороги не визнали. Цікавість яка затопила все навкруги і поховала під собою жадібних узяла гору. Вікно розбили. Крізь нього навально ринула вода, яка затопила все навкруги і поховала під собою жадібних людей.

Джерело: "Тут Снятинка постала сотні років назад... " Петро Сов'як