У 1908 р. фірма Голендерський нафтовий синдика побудувала на ділянці Тустанович-Бориславського нафтового родовища свердловину Ойл-Сіті. 13 червня вона дала нафту з глибини 1016 м. Дебіт свердловини зростав до 3000 т нафти на добу, що було максимальним видобутком на одну свердловину. Хоча лише частина копалень та шибів належала полякам, вони робили казкові статки на нафті – одними з перших були Станіслав Щепановський та вже згадуваний Роберт Домс, а також Вацлав Вольський (чоловік поетеси Марилі Вольської), або Раймунд Ярош  який не займався видобутком самої нафти, але був першопрохідцем у галузі страхування видобутку нафти. Шиби були у Бориславі, але їхні власники жили в елегантному Дрогобичі. Борислав на рубежі ХІХ-ХХ століть був пеклом на землі – багно змішане з нафтою текло густим потоком вулицями, в  1929 році на вулиці Панській потонув кінь з возом. Дерев’яними доріжками були мостики, розміщені на метр над землею і горе тим, хто впав з такої доріжки. Робітники жили в касарнях, в жахливих умовах, що нарешті призвело до страйків робітників.  З іншого боку, Борислав – європейська колиска нафти. Борислав – це поєднання американського імпульсу та східної відсталості. Хтось справедливо сказав, що Борислав – місто контрастів.