Природа околиць Дрогобича

 Як згадуєшкільний товариш Карло Бандрівський, Франко в нормальній школі був доброго здоров'я, веселої вдачі, рухливий і дуже цікавий до книжки. 3 товаришами був завжди заприязнений, нічим особливим не виділявся, от тільки тим дивовижним знанням мови та тим, що був дуже рухливий. Після школи кожного дня бігав десь з півгодини, а тоді вертав до книжок, або ж, як той лис, нипав поміж людей за книжками. Якщо й щось напише Іван Франко про цей період, то тільки те, що мав дивовижне замилування до збирання грибів. Карло Бандрівський навіть згадує, що в першому гімназійному класі Франко відзначився тим, «що при науці природи, з браку польського підручника, на приказ учителя Гукля, який потім перейшов у Львів і був радником шкільним давав назви грибам, і ми їх так називали, тобто, як тепер кажуть, називали за Франком. Засвоїв до дрібниць рослинний і тваринний світ гірки Тептюж у Дрогобичі, а потім доволі часто буде переносити на неї події своіх оповідань та повістей. Обмацає руками довколишні річки і буде знати, де яка водиться риба.

Найбільше буде мати клопотів з тим, що, як виявиться, потічки були в Дрогобичі хлопці, які вміли спритніше ловити від нього рибу руками. Правда, їх було небагато, але все - таки були.. Потічок Побук витікав за місто, впадав у річку Тисменицю, і його добре вивчив Iван Франко. Знав, у якому місці водиться риба, подібна на плотиці, яку називали кленями, делюблять сидіти в норах раки. Саме тут на них чатував молодий Франко і ловив рибу руками, хвалячись опісля, що, крім ще одного хлопця, такої штуки в Дрогобичі не вмів ніхто.

Маючи від дитинства замилування до збирання грибів у лісах та до ловлення риб у річках та потоках, - згадував Іван Франко про свої гімназіальні роки,- я також із Дрогобича в неділі та свята або, коли був вільний час, то й серед тижня, при погоді, ходив чи то сам, чи з товаришами в околиці міста, до лісу, званого Гіркою, до другого, званого Тептюж і зложеногоз самих дубів, а також до ріки Тисьмениці, що пливе з південного боку міста Дрогобича, в якій ученики в різних околицях купалися. Із моїх товаришів, що визначалися особливим талантом до риболовства, згадаю Паславського, що йшов вище від мене в школі, був значно старший і вже дорослий мужчина, та, не скінчивши гімназії, пішов до війська, а потім став жандармом, і Теодора Савулу, селянського сина з Опарів, що в молодих літах мав дуже гарний голос і був добрим співаком, але як ученик ішов дуже слабо, так що під кінець року товариші звичайно випрошували в професорів, аби перепустили його з кляси до кляси. Оба ті знайомі мали незвичайний талант ловити рибу руками.

3 Паславським я перший раз ходив до потоку, що пливе за Тептюжем; там у глибоких вирах під корчами Паславський руками зловив кілька кленів, коли натомість я решетом, окрім дрібної риби, міг зловити ледве одного, в тім самім потоці Савула зловив руками під корчами двох величезних кленів у такім місці, де я решетом не міг зловити ані одної рибки. "Не гаючи часу, він "Гава" ушив собі довгий і вузький мішок з мотузком через плечі, і на другий день рано, захопивши за пазуху добру байдицю хліба, поплентався за місто шукати місця, де водились раки. Але в рці, що тече коло Дрогобича, було їх мало-гибли від нафтового фузлю, що стікав з фабрик у ріку і затроював воду. От і пішов він горі водою, поки не наскочив на потічок, плив від села Дерижич посеред сіножатей, попри дубовий ліс Тептюж. Потічок був невеличкий, але що плив звільна, й богато в нім було крутих закотеловин, глибоких і тихих вирків. Береги його майже без перерви оброслі були лозиною та вільшиною, що понадвисала над саму воду і полоскала в ній свое коріння. Гава ажу долоні сплеснув з радості "Гава".

Джерело: "Дрогобич-місто Івана Франка" П.Іванишин, І.Розлуцький 

Hosting Ukraine