Тустань
У мезозою та палеогеновому періоду кайнозою, за час існування тут велетенського океану Тетісу, нагромадилися тут потужні товщі намулу. Близько 25 мільйонів років тому в неогеновий період кайнозою разом з утворенням нинішніх Карпат були вже сформовані і камені-пісковики, деякі з них у процесі гороутворення виринули на поверхню землі. В геологічній науці вони відомі як "Ямненські" (назва походить від с. Ямна). До мальовничого комплексу урицьких пісковиків входять: Камінь, Гострий Камінь, Мала Скеля, Жолоб (Орел). В одних місцях пісковики виступають у формі могутніх монолітів, в інших – у формі безладно сформованих брил. Є багато тріщин, ніш, печер, в тому числі рукотворних.
У процесі денатурації пісковики змінювали свій первісний вигляд, набуваючи дивовижних форм і витворів - "Чотири велетні", "Три пальці", "Чотири списи", "Орел", про які ходять міфи і легенди. У І тис. до н. е. на скельній групі Камінь функціонувало язичницьке святилище племен культури фракійського гальштату, які проживали в нашому краї в епоху бронзи (поблизу було виявлено їх поселення у с. Підгородці). На скелі Камінь вчені виявили 270 петрогліфів. Найбільш численними є солярні знаки - символи дохристиянського бога Сонця. На кінець І тис. до н. е. фракійці розчинилися в слов''янському етносі.
Впродовж чоторьох сторіч на скелях існував могутній дерев''яний дитинець (замок) Тустань. Збудований білохорватською племінною знатю. Центральна частина укріплень площею 3 гектари була розташована на скельній групі Камінь Ямненських пiсковикiв висотою 40 метрiв. Дерев''яна забудова Тустані існувала з другої половини IX до середини XIII ст. Вона була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі а згодом і Галицько-Волинського князівства і яке колись було славним городом Тустанем і входило, поряд зі Львовом, Перемишлем, Короснем, Теребовлею у список найвідоміших поселень Галичини.
У 1241 р., під час монголо-татарської навали хана Батия Тустань був зруйнований загарбниками татарами і по ньому залишилося тільки село Тустань (згодом с. Тустановичі) і неприступний замок Тустань. Згодом місто-фортеця Тустань згадується у літописі краківського історика Яна Длугоша та польського хроніста Янка з Чарнкова, згідно з яким вона оберігала південну границю Галицького князівства і у 1340 р. була захоплена польським королем Казимиром Великим, та було ним же наказано її наново відбудувати після руйнування.
У грамоті Папи Римського Боніфація ІХ від 15 травня 1390 р. Тустань згадується як прикордонна фортеця, через яку експортували сіль, видобуту в м. Дрогобичі та околицях. Це документально підтверджує, що Тустань окрім функції сторожового форпосту, ще й як функцію митної фортеції на "соляному" шляху, який проходив із м. Дрогобича одним прямим напрямком через с. Тустановичі, іншим через села: Губичі, Борислав, Східницю, Урич, Підгородці і далі через Верецький (Ворітський) перевал до Закарпаття в Угорщину.
Тустань з часу її захоплення поляками належала державі, тобто була королівською. А королівська дарча грамота на с. Крушельницю від 4 листопада 1395 р. свідчить що Тустань була також адміністративно-територіальним центром Тустанської волості. Згодом Тустань переходить у власність польських магнатів і шляхти. Доказом цього є дарча королівська грамота від 1539 р., за якою король дарує фортецю М. Бліцинському. Останній продає її в 1541 р. Ця грамота також свідчить, що Тустань була в занедбаному стані. У приписі М. Бліцинський і його спадкоємці зобовязувалися власним коштом і заходами цей замок обороняти, відновити, укріпити і підтримувати в належному стані.
Наскельну Фортецю "Тустань" занесено в перелік визначних пам''яток історії та культури, які потребують першочергового відтворення. Постанова Кабінету Міністрів України "До переліку визначних памя''ток історії та культури України" № 26401/12 від 30 грудня 1998 р.
Згідно з Указом Президента України від 11 лютого 1999 р. № 157/99 в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області у басейнах р. Стрий та її притоки Опір на площі 35 684 га (з них 24 702 га у постійному користуванні парку, 10 982 га землі інших користувачів) був утворений Національний природний парк "Сколівські Бескиди". На території якого знаходиться заповiдник "Тустань". Парк дасть змогу зберегти ландшафти західної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. Це резерват самобутньої незайманої природи, неповторної за своїми мальовничими краєвидами.
НАСКЕЛЬНІ ЗОБРАЖЕННЯ ТУСТАНІ
Найбільш віддалений на північний захід комплекс скель, як з уже відомими петрогліфами, так із ще не описаними в літературі. Наскельні зображення знаходяться в північно-східній та центральній ущелинах скелі.. На північно-східній стінці ущелини виявлено невеликий, погано збережений рівнораменний хрест. Він вибитий неглибокими заглибленнями по всій площині, висота зображення-15 см, знаходиться на висоті 160 см від майданчика ущелини Поряд, у тій самій техніці, знайдено ще одне зображення, яке нагадує як геральдичний знак, так і антропоморфний петрогліф. Створене воно на висоті приблизно 160 см від рівня грунту, висота петрогліфа — 15 см. Антропоморфний силует вгадується за руками на рівні плечей та положеннями ніг-хоча і дещо сумнівно. У центральній ущелині скелі знаходяться відомі зооморфні петрогліфи, відкриті М. Бандрівським. Трохи правіше від них видно тризуб з хрестом у колі, висотою 45 см.
Урочище Камінь-основний комплекс фортеці Тустань, з дитинцем на верхньому майданчику. Скельну групу складають такі умовні одиниці: Велике Крило, Малий Камінь, Мале Крило, Окремий Камінь, Великий Камінь.1. Внизу, зі східного боку Великого крила, знайдено знищений тризуб з датою 1930, та погано збережені написи 30-х рр. ХХ ст. (іл. 3). 2. На камені, який раніше відколовся від верхньої частини Великого Крила, виявлено знак-христограму (поєднання перших букв Х та Р-імені Христос), у якій друга буква Р обернена у лівий бік. Висота петрогліфа 33 см, зараз він знаходиться в горизонтальному положенні, оскільки камінь впав на бік.Трохи нижче, на віддалі 2 м від христограми, на західній похилій стінці каменю між Великим Крилом і хвірткою, на висоті 1 м від площадки двору (дитинця) знайдено зображення хреста, висотою 18 см.3. З південно-східного боку Малого Каменя знаходиться видовбаний печерний тунель, який заглиблюється в скелю в південному напрямку. Зверху, над входом до нього, є природна тріщина, що підіймається вертикально вгору, правіше від входу розміщений вертикальний паз. Висота входу у тунель 1,5 м, ширина на рівні долівки 1 м. Трохи правіше від згаданої тріщини ми виявили два зображення хрестів. Один-гірше збережений, має висоту 21 см, розміщений 60 см вище від входу в печеру. Другий хрест-з розширеними кінцями рамен, має висоту 23 см, та розміщений 120 см вище від входу. 4. На вертикальній південній стінці Окремого Каменя (навпроти відомої штучної печери у Великому Камені) також знайдено два хрести, виконані прошліфованими лініями. Розміщені вони приблизно на висоті 3 м, вище рівня майданчика перед печерою.За формою знайдені хрести є перехрестями, що на кінцях рамен ніби перекреслені вертикальними лініями. Краще збережений хрест має висоту-32 см. Інший, гірше збережений, висотою-45 см, розміщений правіше від нього на 30 см.
Скельна група Жолоб-розташована по лівому березі потоку Вороновий, простягається з північного заходу на південний схід. Петрогліфи виявлені тільки у південно-східній частині комплексу.1. На 8 м південніше від жолобів, що були відкриті М. Бандрівським, на горизонтальній поверх ні скелі знайдено заглиблення у формі хреста з розширеними раменами (шириною-15 см, довжиною-22 см, глибиною-10 см). Раніше ми визначили його як хрест, за аналогічним горизонтально розташованим жолобом-хрестом, знайденим на вапняковій плиті поблизу скельного храму біля села Монастирок Борщівського р-ну, Тернопільської обл. Ймовірно, така форма, все ж, пов’язана з шліфуванням металевих або кам’яних виробів у заглибленні з водою-природному жолобі. 2. Також зображення знайдені на північно-західному боці найвищого каменя з жолобами. На висоті 1,5 м від доступного майданчика виявлено два зображення, що нагадують літеру Ш. Одна висотою 13 см та шириною ліній приблизно 1,5 см, має не три, як у літери Ш, а чотири вертикальні риски, нахилені у лівий бік. Інша,нахилена вправо, розташована трохи вище-більш схожа на звичну нам Ш, проте з заокругленою горизонтальною основою.
Урочище Піщина-скеля (загальною висотою приблизно 10 м) простягається з північного заходу на південний схід. Над відрогом схилу, приблизно на 2 м, височіє тільки верхній камінь скелі, на якому і виявлено петрогліфи.1. У центральній частині цієї скелі на рівній, трохи нахиленій поверхні, знайдено зображення рівнораменного хреста, нижню частину якого опоясує дуга, що з’єднує кінці рамен. Висота петрогліфа 13 см, виконаний він врізними лініями шириною 1 см.2. На верхівці скелі виділяється окремий камінь (висотою приблизно 2 м, довжиною 3 м), на поверхні якого бачимо доволі багато пізніх написів і знайдено декілька цікавих петрогліфів. На північно-східному його боці, на висоті 1,2 м від підніжжя, вибито хрест з розширеними раменами. За технікою та стилістикою зображення контурне, передане врізними лініями. Нижній кінець хреста переходить у прямокутну основу (що могла бути символічним зображенням Голгофи
чи так званого Кранієвого місця.
Під раменами хреста зображено літери, зараз погано збережені та нечитабельні. У ранньому християнстві так зображали букви альфу та омегу, які у філософському сенсі символізували початок та кінець усього. У пізніші часи подібним чиномпід раменами хреста-часто розміщували монограми Ісуса Христа. Можливо, у цьому випадку також вибиті ініціали Христа, але в іншому порядку-першою зліва Х, а правіше І. Відомі у літературі пам’ятки з подібними композиційними елементами дослідники датують у широких хронологічних межах. 3. На східному боці цього ж каменя знайдено зображення сокири (висотою 30 см) та символа, схожого на літеру Я, що виконані в одній техніці-суцільною вибивкою дрібними лунками по всій поверхні. Сокира зображена з прямим коротким руків’ям, піднятим вертикально догори.
Урочище Каменисниця-виявлено чотири скелі зверху над потоком (висотою приблизно 10—12 м), та окремі камені по усьому схилу, в тому числі і біля самого струмка. Зображення виявлені на кожній з основних чотирьох скель, умовно названих відповідно до їхнього розташування — на північно-західній, центральній (північній), центральній (південній) та південній.
1. На центральній (північній) скелі цього комплексу знайдено лише одну пам’ятку. При її основі з південного боку перешийка між цією скелею та центральною (південною) нанесено ніби контур прямокутної рамки (висотою приблизно 40 см та шириною ліній до 4 см), із зображенням у ній, що не збереглось.
2. З північного боку центральної (південної) скелі на висоті приблизно 160 см від рівня грунту знаходиться скельний виступ, вище від якого було знайдено низку зображень. Крім пізніх автографів, над виступом знаходяться зображення двох тризубів (більший — висотою 30 см), навмисне знищених збиванням — серією дрібних лунок. 3. Між центральною (південною) та південною скелями на похилій поверхні невеликого окремого каменя під шаром моху було виявлено ще один погано збережений тризуб (висотою 40 см), викона-
ний тонкими прошліфованими лініями.
4. Невелика південна скеля завершується досить рівним майданчиком, на якому бачимо два заглиблення — природний жолоб та шліфувальний рівчак (довжиною 25 см, шириною — 9 см, глибиною — 5 см).Розміщення поруч шліфувадла та жолоба закономірне, адже шліфування відбувалося ефективніше при змочуванні заготовки виробу дощовою водою, яка назбирувалася у жолобі.
5. Північна скеля розташована на північний захід від центральної (північної), та знаходиться трохи нижче від усього комплексу — у бік потоку. На верхній ділянці виявлено погано збережений, нечитабельний напис довжиною 30 см. На інших каменях у цьому урочищі зображень не виявлено.
Урочище Голомшивиця-скеля висотою приблизно 10—13 м, з майже прямовисними стінками, знаходиться у лісі на лівому березі потоку Бесідний. Пам’ятку виявлено тільки в
одному місці — на південно-західному її виступі. 1. На верхній, похилій поверхні знайдено незрозумілий напис, у якому прочитується тільки нижня літера, схожа на кириличну М. Основна його частина — це три сполучені між собою прошліфовані лінії-жолобки, шириною ліній 5—6 мм. Зліва від напису зображено рівнораменний хрест, висотою приблизно 4 см.У процесі обстеження скельних комплексів, що входять до ДІКЗ Тустань, були скопійовані фотофіксацією (в окремих випадках виконані рисунки) раніше відомі петрогліфи (за винятком тих, які штучно законсервовані під шаром ґрунту). Крім того, відкрито низку нових зображень, які, згідно з попередніми дослідженнями, можнавіднести до часів-не раніше середньовіччя (попередня куль турно-хронологічна інтерпретація нововиявлених зображень може бути скоригована в ході подальших досліджень).
2. На поверхні досліджуваних скель найбільше виявлено пам’яток епіграфічного характеру, що відносяться переважно до періоду ХІХ—ХХ ст., у тому числі автографів відомих постатей, та написів, які відображають певні історичні події. Їхня фіксація часто ускладнена важкодоступністю (коли неможливо обійтись без скелелазного спорядження), крім того, вони виконані на різних мовах та різними шрифтами, часто погано збережені, подекуди уже втрачені та накладаються декількома різночасовими шарами. Крім того, для їх фіксації (копіювання) потрібно вловити сприятливий час, коли сонце освітлює поверхню скелі під найбільш зручним кутом, щоб добре виділявся рельєф зображень та можна було прочитати написи. За умови, коли візуальний об’єкт фрагментарний або не чіткий, психологічною властивістю сприйняття побаченого, зокрема для дослідника наскельних зображень, є ілюзорне спотворення. В тому випадку при відтворенні об’єкта в уяві, та у подальшій його смисловій інтерпретації, відбувається не цілком усвідомлена та інтуїтивна підстановка й заміна побаченого на інші образи з числа подібних на спостережуваний — більш звичні для суб’єктивної оцінки (це стосується як епіграфічних пам’яток, так і петрогліфів). Тому їхня надійна фіксація можлива за допомогою сучасних методів лазерного сканування та фотограмметрії. До такого дослідження доцільно було б залучити фахівців з палеографії та мовознавства. Велика ж кількість автографів може бути предметом зацікавлень для спеціалістів з допоміжних історичних дисциплін.
3. Значну групу виявлених пам’яток становлять геральдичні знаки. В основному це тризуби, а також символи різних громадських організацій початку ХХ століття. Наприклад, в урочищі Камінь на Великому Камені вибитий пластовий тризуб з лілеєю, на Малому Крилі — знак довоєнної спортивної організації Товариство Сокіл, на які звернув увагу директор заповідника Андрій Котлярчук. Вони створені у різних стилістичних варіаціях, і також мають певну мистецьку та наукову цінність.4. Численні хрести, знайдені на скелях та в пе-
черах, найчастіше мали функцію універсальних християнських оберегів. Інколи вони висічені у місцях, де місцеві селяни, мандрівники, мисливці могли ночувати та укриватися від негоди та випадкових людей. Зазначимо, що у багатьох печерних монастирях зафіксовано подібні написи з хрестами на початку, що часто є ознакою того, що вони мають значення звернення до Бога, поминальні або молитовні (вотивні).
З огляду на значне поширення хрестів на скелях та в печерах, які не належать до монастирів, можна припустити, що частина з них мала відношення до реальних подій: загибелі, поховання людей поблизу скелі.
5. Велика частина петрогліфів могла бути створеною у XVІІІ—ХХ ст., коли скелі Тустані були вже відомим об’єктом для мандрівників, та відображати традиційну (створені місцевими мешканцями), або професійну, міську (мандрівниками з міст) — художню культуру. До цього проміжку часу варто віднести низку зображень, знайдених на досліджуваних скелях, наприклад: зображення чортика, яке видно з верхнього майданчика Острого Каменя; зображення сокири з урочища Піщина; профільне погруддя з Каменисниці та ін. Відповідно необхідне мистецтвознавче дослідження цих пам’яток.
Джерело: Бандрівський М. "Методика і перспективи дослідження наскельних рельєфів і петрогліфів Урич"
Джерело: О. Микулич, Р. Тарнавський "Історико-культурні пам'ятки Борислава і Східниці"
