Цим місцевостям(районам) населення дало топоніми:

 

"Стройка" (рос. строить) – район багатоповерхової забудови, створений в період бурхливого росту міста в 50-70х.рр. ХХст.;

 

"Куба" – віддалений масив багатоповерхівок, названий так через відаленість та будівництво масиву в часи Карибської кризи. Цей невеличкий мікрорайон, був забудований на початку 60-х років двоповерховими дерев´яними будинками фінського взірця;

 

"Село" – стара частина міста, район одноповерхової приватної забудови. У свою чергу "село" складається з місцевостей:

 

"Панська Гора" – можливо тут розміщувався панський двір, а в міжвоєнний період в цій місцевості проживали поляки. Місцевість розташована на високому пагорбі на південному боці міста.

 

"Болоння" – етимологічно так назвивається низинна болотиста місцевість вздовж дороги до Трускавця. Спільність етимології прослідковується в топонімі Оболонь (місцевість). Цей мікротопонім також існує в м. Трускавці.

 

"Скрент" – від пол. skrent – поворот. Місцевість власне знаходиться на повороті дороги Дрогобич-Стебник до Трускавця.

 

"Липник" – від липового лісу, в якому, згідно народних переказів знаходилася пасіка. Північна частина міста в напрямку Дрогобича.

 

"Забівка" – від назви потічка "Бівка". Місцевість, яка знаходиться "за Бівкою".

 

А також: "Кирилівка" (на честь одного із заможних стебничан на ім´я Кирило Мороз, який проживав тут у 18 столітті), "Млинищі" (східна частина міста, вздовж дороги в напрямку села Болехівці), "Городи" (південна частина, розміщена вздовж шляху до села Доброгостів), "Коло Млину" (далі на захід від "Панської Гори" у напрямку села Станиля, знаходився водяний млин заможного господаря Миколи Терлецького. Через це дану місцевість називали "Коло млина".) "Плебанія", "Тальонова Гора", "Суха Воля" та ін. Мікрорайони Солець та Колпець.

 

Бита дорога Стебник–Трускавець, котра була частково викладена бруківкою, отримала назву "гостинець", і за переказами старожилів при "бабці Австрії" проходила від центра села Стебник, через сучасну "Стройку", повз Колпецький ліс до р-ну Гірка-Дрогобич. На межі Стебницької міської та Доброгостівської сільської рад знаходиться урочище "Метищі". Частини лісу, подібно до поділу села на місцевості, в народі теж мали свої назви. Ліс на північ від Стебника(біля села Колпець) називався "Колпецьким", ліс на схід від Стебника умовно поділявся на частини: "Репехів", "Горби", "Підлісне" та "Воронка". З південної сторони села невеликий ліс мав назву "Білий Берег". Між Станилею та Стебником до 1939 року існував приватний лісовий масив, що належав двом заможним стебничанам і від прізвищ його власників отримав назви: "Терлецького корчі" та "Петренкові корчі". Ліс, що примикав до солеварного заводу, називався "Баньки". В цьому лісі в свій час знаходилась трускавецька солеварня, яка йому й дала назву (слово "баня" - означало приміщення з вальним дахом, де виварювалась сіль. У Стебнику таке приміщення називали словом "вежа").

 

У дорадянські часи поля також мали свої умовні назви, як от: "Шнури", "Матійова гора", "Зади", "Калинка", "Шихівниця", "Забілоцьке задвір'я" і т.д..

 

Стебницька робітнича рада 1918 р. Виникла 28 листопада 1918 р. існувала до травня 1919 р.

 

 

 

 

 

 

Джерела: Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. – 2-ге вид. – Київ, 1987.

                 Ковтун В. В., Степаненко А. В., «Города Украины. Справочник», – Київ, «Вища школа», 1990, – 279 с. ISBN 5-11-002087-6.