Період російської окупації Дрогобиччини
На початку Першої світової війни Дрогобицький повіт був одним із найголовніших стратегічних зон в загарбницькій економічній доктрині Російської імперії, яка ґрунтувалася на добуванні нафти, озокериту, газу та лісового масиву Карпат. Російська окупація принесла в наш край тривогу, адже вістки про появу російської етнофобії до місцевого населення містять численні джерельні дані. Робота секретної воєнно-поліційної служби царату зумовила тюремні висилки мешканців Галичини на далекий Сибір, нищення культурних цінностей, і найважливіше – блокаду духовно-релігійного надбання українців, засвідчуючи цим істинну любов до братнього народу.
Дрогобич був захоплений перед 10 вересня 1914 р. різними частинами ХІ-ї армії Російської імперії: кінною дивізією генерала Олександра Каледіна та 4-ма полками донського козацького кінно-артилерійського дивізіону і туркестанської кінно-гірської батареї генерал-майора Олександра Багалдина. З інших джерел відомо, що в селах біля Дрогобича бої велися з перемінним успіхом принаймні до кінця жовтня 1914 р.Безпосередньо 16 вересня 1914 р. у місті було офіційно запроваджено окупаційну владу і адміністрацію, а 19 вересня у дію введено постанову воєнного генерал-губернатора Галичини графа Бобринського, яка була
видана у Львові, про нові порядки з приводу окупації краю. Адміністративно Дрогобич став центром повіту в межах Львівської губернії (разом 16 повітів). Це розмежування повністю збігалося з австрійським адміністративним поділом. Повіт очолював керівник, який мав помічників у адміністративногосподарських і поліційних справах, а повітова канцелярія складалася з секретаря і перекладача. Управління на місцях було повністю реорганізовано з прибічників окупації, або ж окупантів. У місті залишено раду і бургомістра, а в селах – посаду війта. Керівником Дрогобицького повіту став Рапота, згодом його замінив капітан О. О. Тілло. Його помічниками були Печковський (адміністративно-господарські питання) і Ф. Ф. Красницький (поліційні і канцелярські справи). Бургомістром Дрогобича призначено Тюніна, а управителем солеварень – М. М.Івасечка. Останній згодом прийняв управу над жупами Сільця, Стебника та Уличного.
За час окупації Дрогобича у вересні 1914 – травні 1915 рр. найбільше постраждала культура міста, а особливо фонди місцевих бібліотек (навчальних закладів та релігійних парафій), архіву та кабінетів гімназії, шпиталів, будинків сиріт та ін. Наприклад, під час квартирування донського козацтва в гімназії ім. Франца Йосифа І загальні збитки навчального закладу складали 88 717 корон. Поряд із нищенням міської освіти, дрогобицька поліція та спеціальний наряд управління начальника Дрогобицького повіту Львівської губернії організували
секретну розвідку, яка була спрямована на пошук інакомислячих та патріотично налаштованих українців, поляків, євреїв та німців. Так, 26 грудня 1914 р. підопічний російських окупантів Михайло Івасівка прибув у парафіяльну церкву с. Стебник для того, щоб слідкувати за поведінкою місцевого унійного пароха о. Олексія
(Грицика). Під час молитов парох виголосив слова за здоров’я"…цісаря Франца Йосифа І", а в Болехівцях навіть організував спеціальну літургію. Відтак під час Різдвяних Свят – 5 січня 1915 р. начальник Дрогобицького повіту капітан О. Тілло (його секретарем працював Булгаков) ствердив наказ із грифом "Секретно" для війта с. Стебник, у якому зобов’язав негайно заборонити о. Олексію (Грицику) церковне служіння у Стебнику, як "неимеющему іерархіи".
Під час окупації будь-які новоприбулі на посаду мешканці Дрогобича ретельно перевірялися на "политическую благонадежность". Наприклад, 9 січня 1915 р. О. Тілло розпорядився скласти досьє на громадянку міста Марію Ельбівну Берґер, яка прагнула обійняти посаду писаря в міській управі Дрогобича11. 31 січня 1915 р. за політичні переконання з магістрату було звільнено багаторічних чиновників Вікентія Фільнера та Миколу Кедача (підозрювався в організації польського легіону перед вступом російських військ у місто). Подібні переслідування супроводжувалися висилкою в Сибірську губернію. Так, 21 березня 1915 р. львівський губернатор наказав начальнику дрогобицького повіту відправити в заслання до Сибірської губернії греко-католицького священика с. Горуцька о. Теофілія (Скобельського) "въ виду вредной его деятельности" на
період воєнних дій в Галичині. Публіковані нижче документи уряду начальника Дрогобицького повіту розширюють наші уявлення про методи "виховної" роботи воєнно-поліційних працівників Російської імперії на Дрогобиччині, які, як виявилося, мало відрізнялися від методів російських окупантів 1939–1941 рр. та 1944–1953 рр.
Джерело: Богдан Лазорак "СЕКРЕТНА ПАПКА НАЧАЛЬНИКА ДРОГОБИЦЬКОГО ПОВІТУ КАПІТАНА ОЛЕКСІЯ ТІЛЛА ЯК АРГУМЕНТ РОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНОФОБІЇ В ГАЛИЧИНІ (1914–1915)"
