Трускавець

ПЕРЕДІСТОРІЯ ТРУСКАВЦЯ

Трускавець, це було невелике село, положене на склоні першого пасма Карпат і окружене з трьох сторін лісами.Своїм початком сягає дуже далеко до середньовіччя, на це вказує його положення. Недалеко від села, у східньому напрямі, було колись княже місто Бич. Поля на цьому місці сьогодні звуться Болехівці. На південному заході був город Тустани, а на півдні -замок Урич. Саме село було безперечно під міською оселею міста Бича, або підгородською города Тустани. Аграрні і політичні реформи, які відбувалися на Заході, не досягнули Трускавця..В цих околицях панувало волоське право і правдоподібно заложили також Трускавець на основах цього права. На це вказує загальне положення села і його будова. Село розкинене безпланово і не має прямолінійних доріг.Поля роздріблені і також розкинені.

Село враз з довколишніми лісами було княжою власністю. За цим промовляє той факт,що як поляки захопили галицькі землі від українських князів, перемінюється Трускавець на так звану "королівщину". А все тому, що польські королі забирали звичайно у свою власність княжі маєтки, а шляхту наділювали боярськими землями. Найстарший королівський документ про Трускавець походить з 6 жовтня1660 р. Пізніші документи, писані джерела, маємо щойно від 1789 р.

У 1772 р. числив Трускавець 990 душ населення. Це були самі українці. В наступних роках населення зменшується, бо село навістила пошесть і голод.

В 1845 р. має Трускавець 949 душ, а в 1857 р. всього лише 825 душ.

В 1884 р. спровадилися до села дві перші польські родини. Це були Копальки, що замешкали повище церкви й Оліярські. Вони мали власні доми і трохи поля. Окрім поляків до села прибувають і жидівські родини і ростуть як гриби по дощі. До 1880 р. було в селі тільки дві жидівські родини, що звалися Айзиг і Герщиха. До Трускавця приваблював чужинців розвиток купелевого заведення,та зріст експлуатації нафти і воску в сусідньому Бориславі, Східниці, Мразниці, а згодом також і в Тустановичах.

В 1913 році було в Трускавці 2070 душ населення, а в тому числі 1682 українців, 200 латинників, 180 жидів і 8 інших. Цей стан погіршився для нас, бо Трускавець нараховує тепер приблизно 1500 душ українського населення, 300 душ польського і понад 200 душ жидівського. Напротязі останніх років багато наших родин перейшло на римо-католицький обряд. Селянські грунти настільки роздріблені, що всього 20 господарів на ціле село можуть вижити з власного господарства. На зпробітки ходять до Борислава. Скотарство зовсім підупало з огляду на брак паші. Селянин, що має два морги поля, держить звичайно корову. Молоко продають в Бориславі, куди щотижня вранці біля 5 години багато хто несе молоко. Самі селяни не живляться молоком, бо потрібно продати. Селяни погано харчувалися, але на одяг своїм дочкам грошей не жаліли.

Рівень національної свівдомості в селян середній. Коли став парохом отець Іван Валюх, то рівень національної свідомості дещо піднісся. В загальному селяни краще тримаються за робітників.Досить високий відсоток дітей ходить до середніх шкіл і це здебільшого до українських приватних.В українському приватному університеті у Львові студіював син громадського секретаря Гриня Біласа. Зі старшого покоління добився становища лише Дмитро Білас, син довголітнього трускавецького війта і заможного господаря. Він був податковим урядникому Дрогобичі та помер у Трускавці в 1924 р., залишивши двох синів, старшого Ростислава (лікаря) і молодшого Дзюнка (правника). Другий селянський син, Теодор Білас, закінчив кілька гімназійних класів і болехівську лісову школу, однак посади не може отримати через те, що він українець, тому мусить вдовільнятися працею громадського писаря. Без вищих студій вийшов у люди Василь Пристай, який при вівйську навчився правильно писати, читати, рахувати і дещо німецької мови. По закінченні військової служби вступив до австрійської жандармерії, де вислужив повних дев`ять років, отже разом мавцілих 12 років "цісарської служби". За це одержав опісля посаду надзирателя почт і телеграфів. Василь Пристай був свідомим українцем, і хоча його дружина була полька, своїх дітей він виховав в національному дусі.

Українських промисловців не маємо у Трускавці. Зате є тут чотири українці - власники крамниць: Іван Іванчук, родом з Трускавця, Василь Гута, що також є дяком, родом з Жовківського повіту, Гринь Метіль. Четвертий, Іван Гандзюк, походить з Надвірної. Маємо також кількох українських ремісників: трьох шевців, що спровадилися до села і трьох столярів, місцевих уродженців.Ось вони: Федь Габшій, Федь Мотика та Ізидор Габшій. Крім них є коваль, токар і два теслі. Поляки не мають досі своїх ремісників. В їхніх руках є лише три більші крамниці. Здебільшого, вони живуть із заробітків у м.Бориславі, або з оренди вілл, які орендують туристи. Загал євреїв також є власниками вілл і як звичайно торговці. Вони мають п`ять крамниць.

Осередок Трускавця знаходиться в чужих руках і там нема вже наших селян, бо їх звідси "виперли". Найкращі вілли належать "чужинцям": полякам належить 20 вілл, євреям- десять, а українцям - 4. Але, крім того, українці мають ще близько 20 будинків (з 4-7 кімнатами) і кілька менших вілл. Поляки також мають кілька менших вілл. Решта українців живе у звичайних сільських хатах.

В літній сезон Трускавець носить характер польської місцевості. На будинках і віллах майорять польські національні прапори. Обслуговуючий персонал - польський, кілька українців, що працювали у Трускавці, залишились без роботи. Переважно трускавчани незаможні люди. Вони, помимо малих своїх достатків не вимандровують у світ, щоби за своїм селом пошукати кращих умов життя. Вони твердо тримаються своєї скибки землі. Існує легенда, що під час нападу татар у непрохідній пущі, де стояла поганська святиня, звана храмом, заховалася неземної вроди дівчина, котра зі страху і з розпачу по втраті коханого осліпла. Через деякий час виявилося, що коханий не загинув, а повернувся. Та від радості звернулася до своїх богів: "Трисни (брисни) ми світло, бим хоч раз могла побачити свого коханого". Прохання було почуте. Місце біля джерела, де колись "триснуло" світло і прозріла ця дівчина, стало називатися Трускавець. Друга оповідка стверджує, що в давнину тутешні мешканці сіяли багато маку, який називали "дрикун", "дикун", а найчастіше "хруставець". Та місцевість, де виростав цей мак - самосійка - хруставка, й одержала назву Хруставець, що з часом перейшла на поселення.

ЦЕРКВА

Найстаршу згадку про Греко-католицьку церкву і парохію знаходимо в королівській грамоті за 6 жовтня 1660 р. Цією грамотою польський король Іван Казимир надає парохію Трускавець священникам Павлові й Андрієві, Василеві й Стефанові. Цю грамоту дали в 1903 р. до архіву Греко-католицької капітули в Перемишлі.

Метрик з тих часів нема. Трускавець мав колись більше церков і при кожній церкві був священник. Одна церква була біля джерела Нафтусі, де залишилося по нвй місце х хрестом посередині, а кругом липи і сліди могил. Друга церква була мабуть при дорозі до Помірок. Також тут стоїть хрест і по краях кілька дерев.

Трускавець мав у давноминулих часах дві парохії. Частина села, так звана Солтиси, мала свій празник на Богородицю і на Зелені Свята. Друга частина села, так звана Пристаї, Божики і Галичі, що мешкають біля церкви св.Миколая, має празник на свято Іллі і на свято Миколая. Цвинтар Солтисів був біля Помірок, а друга частина села мала свій цвинтар на тому місці, де був купив о.Бориславський землю своєму синові Леву. Тепер це власність польки Бойнаровської. Починаючи від 1788 р. маємо вже записки трускавецької парохії. В цьому році був у Трускавці парохом отець Павло Яворський. Він урядуваву своїй канцелярії польською мовою. Після його смерті у 1799 р. на його місце прийшов адміністратор о.Стефан Хлібкевич.

Від 1800 р. був парохом о.Петро Серцикевич. Після нього прийшов о.Михайло Волошинський, який в 1815 р. одержав парохію Стебник., а Трускавецькою парохією завідує кооператор о.Головкевич. Він помер тут в 1822 р. Опісля був парохом о.Яків Бориславський до 21 березня 1840 р. Він мав сина Лева, якому побудував хату і господарські будинки. Цей маєток оцінювався в 10 тисяч доларів.

Після смерті о.Бориславського в 1840 р. прийшов отець І.Облочинський. Це був добрий господар, знаменитий садівник. Він залишив по собі гарну пам`ятку, навчивши трускавчан садити і щепити плодові дерева. Трускавчани послухали його цінної науки і залюбки посвятилися садівництву, яке приносило їм більшу користь , ніж управа ріллі. Після смерті о.І.Облочинського (8 січня 1870 р.) його місце зайняв о.Іван Ардан, що перший почав писати метрики українською мовою. По його відході адмініструє о.Михайло Ольшанський, від 9 травня 1872 р. до вересня 1873 р. Капелянію обіймає згодом о.Петро Кошалкевич, син дрогобицького міщанина. Помер на 77 році життя на серцеву недугу, 20 грудня 1899 р. На засідателя призначили о.Анатоля Хпляка, великого москофіла, а в 1901 р. перемінюють Трускавець знову на парохію і на пароха приходить о.Тадей Скородинський, який цікавився національним життям. Однак він занедужав. Тому в 1910 р. призначили йому в допомогу сотрудника. о.Дмитра Панасевича, енегрійного, запопадливого душкастиря і доброго патріота. Його заходами побудували нову гарну, муровану дзвіницю. Переслідуваний невзгодинами життя (смерть його молодої дружини і п`ятиденного сина), покинув в 1913 р.Трускавець і став військовим капеланом. Брав участь у світовій війні і в українські визвольній. На його місце прийшов до Трускавця на сотрудника о.Семен Круцько, який по смерті о.Т.Скуородинського, дня 16 березня 1914 р. адмініструє парохією до 1919 р. По нім завідують Трускавцем о.Волошинський і о.Комарцем всього по кілька місяців. Врешті, у вересні 1919 р. одержує Трускавець новий парох, отець Іван Валюх, селянський син, народжений 1873 р. в Раневичах, Дрогобицького повіту. Повоєнні часи і несприятливі місцеві умови утруднювали йому спочатку його працю. Однак, отець Іванзумів своєю тактовністю наладнати тутешні відносини, що його діяльність могла вже в другому році увінчуватися першими заслуженими успіхами.

СТАНОВЛЕННЯ КУРОРТУ ТРУСКАВЕЦЬ ДО 1939 РОКУ

На початку 1870-х рр. курорт Трускавець було пере дано в оренду акціонер ному товариству, а потім прода но приватним особам. У 1892 р. побудоване приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І цим Трускавець став на рівень таких курортів європейського значення, як Рихенгаль і Вісбаден. Будувалися готе лі, вілли, пансіонати. З 1911 р. курорт перебував у віданні комерційного акціонерного товариства (голова – Раймонд Ярош), яке починає його європеїзацію. Першим кроком була електрифікація Трускавця-за допомогою електрики освітлювалися не тільки курортні приміщення і приватні вілли, але й вулиці та територія парку. Ще в 1909 р. побудовано залізницю з маленькою станцією, а вже в 1912 р. – новий вокзал. Трускавець був безпосередньо зв’язаний залізницею як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном. У 1913 р. за великі успіхи, досягнуті в розвитку курорту – його лікувальної бази, благоустрою і будівництва, Трускавець був нагороджений Великою золотою медаллю. А темпи змін були дійсно високими. Той, хто пропустив кілька сезонів, приїхавши до Трускавця, уже його не впізнавав.

На Помярках було оснащено за всіма європейськими стандартами купальне озеро, побудовано корти, спортивні майданчики. Береги озера були посипані золотавим морським піском. У довоєнний період на курорті для послуг хворих та відпочивальників було понад 1500 покоїв, насамперед у бальнеологічному закладі готель, Ядвинівка, Лазєнки, кількадесятьох віллах і приватних садибах. З вілл особливим комфортом вирізнялися: Аркадія, Гражина, Яніна, Марійовка, Марія Гелена, Матка Боска, Ольга, Сариуш, Світезянка, Засіч, Софія та ін. Ціни за проживання коливалися в межах 1 – 7 кор./добу. Власне лікувальний заклад займав три приміщення (окремі споруди), де розміщалися 120 кабінок для прийому мінеральних і грязьових ванн трьох класів. У міжвоєнний період кількість номерів для відпочивальників зросла утричі і становила 4500 покоїв, які були класифіковані за чотирма класами комфорту.Послуги харчування здійснювали два лікарняні ресторани, кондитерська, пекар ня, їдальні двох пансіонатів, декілька єврейських ресторанів, продуктові крамниці, бойня та цех з виробництва м’ясних та ковбасних виробів.

На курорті практикували шість докторів медицини та діяла філія аптеки Е. Сафріна з Дрогобича. Лікуванню підлягали: анемія, кишково-шлунковий тракт, ревматизм, легеневі хвороби, астма, хвороби серцево-судинної системи, нирок, геморой, невралгія, ішіас, гінекологічні хвороби.Оздоровчий сезон поділявся на три сезони: I – з 15 травня до 30 червня; II – з 1 липня до кінця серпня; III – вересень. Курортний збір становив 12 кор. з особи.Відвідувачі курорту могли здійснювати численні подорожі цікавими місцями Дрогобиччини: на Городище (30 хв.), де діяли ресторан та молочарня; на джерела Софії (45 хв.); до лісу Липки (45 хв.), де знаходилися копальні цинку, збірник мінеральної води; на Помярки (кінний маршрут, 30 хв.); до лісу Баньки (кінний маршрут, 1 год.); до копалень нафти у Тустановичах (кінний маршрут, 1 год.); до копалень нафти та озокериту Борислава (кінний маршрут, 1,5 год.); до мурів замку Тустань; до солеварні у Стебнику тощо.Під час Першої світової війни курортне будівництво не велося. З 1921 до 1939 рр. у Трускавці було збудовано бальнеолікарню, бювети і павільйони мінеральних джерел, приватні го телі та пансіонати, 17 серпня 1929 р. освячено і відкрито музей природних наук.

Через відсутність лікарів курорт працював тільки в літній сезон, і тільки з 1935 р. почав діяти цілорічно. Про розвиток курорту свідчать цифри. Якщо в 1923 р. було 6089 відпочивальників, то в 1927 їх кількість різко зросла до 12633 осіб. У 1931 р. відпочивали 14659, а в 1933 р. – понад 17 тис. осіб. Це, відповідно, вимагало нового будівництва. Одним із шедеврів Трускавця стала побудована у 1928 р. вілла Гопляна, виконана в традиційному закопанському стилі, що був на той час дуже популярним у Польщі. У цій дивовижній будівлі Яроші приймали в 1930-х рр. посла США в Польщі, президентів Туреччини та Естонії, багатьох інших почесних гостей. Після смерті Раймонда Яроша у 1936 р. курортом керував його син Роман аж до вересня 1939 р.1933 р. у Трускавці працювала велика когорта докторів медицини. Позитивним було й

те, що тут діяли два стоматологи та чотири лабораторії, очолювані також докторами медицини. У межах курорту Трускавець діяло 147 вілл та пансіонатів, що надавали послуги з лікування та профілактики захворювань. З них 17 були I класу, 67 – II класу, 63 – III класу (в т.ч. 2 – IV класу).

Мінеральні води Трускавця розповсюджені у межах Бориславської складки внутрішньої зони Передкарпатського прогину та виповнені відкладами верхньої крейди, палеогену і неогену. Перші друковані матеріали про лікувальні властивості трускавецьких вод з’явилися наприкінці XVI ст. Офіційною датою заснування курорту вважається 1827 р. 1833 р. відкрито основні поклади мінеральних вод та здійснено їх хімічний аналіз. 1843 р. побудовано першу грязелікарню, 1892 р. – інгалятор. 1909 р. підведено залізницю, 1912 р. побудовано новий вокзал. До Першої світової війни на курорті для послуг хворих і відпочивальників було понад 1500 номерів, практикували шість докторів медицини та діяла філія аптеки. У міжвоєнний період збудовано бальнеолікарню, бювети і павільйони мінеральних джерел, 147 приватних го телів, вілл і пансіонатів (понад 4500 номерів), практикували 33 докторів медицини, діяло чотири лабораторії. Послуги харчування здійснювали 2 лікарняні ресторани, кондитерська, пекар ня, їдальні двох пансіонатів, декілька єврейських ресторанів. З 1923 до початку Другої світової війни кількість відпочивальників зросла уп’ятеро.

З ІСТОРІЇ СИМВОЛІВ ТРУСКАВЦЯ

Після захоплення західноукраїнських земель Австрійською імперією в Галичині в кінці ХVІІІ ст. відбувся розподіл селянських і поміщицьких земель та запроваджено печатки сільських громад. Звично зображення для таких печаток обирали самі селяни, а вже на замовлення війта чи старости виготовлялася матриця. Багато сільських печаток мали місцеву, іноді дуже цікаву символіку, яку сьогодні можна застосовувати як основне джерело при створенні сучасних гербів міст, селищ і сіл.Перший відомий відтиск печатки Трускавця вдалося виявити на договорі між Дирекцією державних маєтків та підданими Дрогобицького ключа про врегулювання панщинних повинностей з 31 жовтня 1788 р., скріплених печатками й інших сільських громад Дрогобицького ключа. На цій сургучевій печатці зображена гуска з піднятими крильми, що стоїть біля кущика і тримає в дзьобі гілочку. Печатка кругла, діаметром 34 мм; по колу йде напис: WIES * TRUSKAWIEC *; у центрі: DROHOBYCKA DIRECTIA. Сажовий відбиток з цієї ж печатки маємо також на документах за 22 серпня 1858 р.

Аналогічний символ використовувався на печатках Трускавця і пізніше-в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. На документах 1875 р. чорнилом відтиснуто іншу печатку. Вона кругла, діаметром 33 мм, напис по колу вгорі: GMINA TRUSKAWIEC; у центрі-гуска з піднятими крильми тримає у дзьобі гілочку, знизу-дві декоративні галузки. Відкриття в Трускавці джерел лікувальних вод сприяли дальшому розвитку села й пізнішому перетворенню його в місто-курорт. Міський статус Трускавець отримав 1948 р., а вже з 1952 р. став містом обласного підпорядкування.

Герб Трускавця: у зеленому полі срібна гуска з піднятими крилами, з червоним дзьобом та лапами; у дзьобі вона тримає золоту галузку з трьома листочками. Щит вписано у декоративний картуш. Прапор міста (хоругва міської ради): квадратне полотнище, на зеленому тлі якого біла гуска з піднятими крильми і з жовтою гілочкою в дзьобі, повернута до древка, по периметру йде жовта лиштва, завширшки в 1/10 сторони прапора.

Гуска в гербі виступає як символ пильності й добробуту, знак, що здавна використовувався місцевою громадою. Зелена барва означає багаті ліси, що оточують Трускавець, характеризує його як місто-курорт.

Проте згодом у Трускавці почалися знову надумані дискусії, що, мовляв, гуска є примітивним символом, а на давніх печатках ніби й не гуска, а голуб миру. 2 лютого 2006 р. сесія міської ради навіть прийняла рішення звернутися до Українського геральдичного товариства з проханням розробити новий герб. Але гуска в геральдиці є доволі популярним символом і використовується як у шляхетських гербах, так і на багатьох міських та територіальних символах. Та й зображення на старих трускавецьких печатках достатньо виразне, щоб можна було гуску відрізнити від голуба. Та головне, що для Трускавця було відроджено давній історичний символ, який ще з кінця ХVІІІ ст. фігурував на сільській печатці і котрим скріплялися підписи не одного покоління трускавчан.

Під час пленарного засідання сьомої сесії Трускавецької міської ради V скликання 9 березня 2007 р. ескіз цього варіанту герба представив п. І. Скибак. Однак у депутатів виникли запитання та зауваження до проекту, тому розгляд питання перенесли. Враховуючи ці побажання, зі стрічки довелося вилучити орнамент, а змість чаш обабіч щита додати стилізовані зелені гори, з-поміж яких б’ють сині струмені води. Рішенням N 138 сесія Трускавецької міської ради затвердила знак міста з пропонованими доповненнями. Хоча в окремих публікаціях чомусь подали, що нібито затверджено зовсім новий герб міста, але насправді Трускавець зберіг свій давній символ, якому вже понад 200 років, лише розширивши його зміст додатковими геральдичними атрибутами.

ОСНОВНІ ПЕРІОДИ ФОРМУВАННЯ КУРОРТНОЇ ЗАБУДОВИ МІСТА ТРУСКАВЦЯ ТА ЇХ ІДЕОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ХІХ-ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ

Початок будівництва курортної забудови Трускавця припадає на другу чверть ХІХ ст. У 1827 р. австрійський уряд дозволив добудувати у місті до існуючої корчми приміщення для приймання місцевих соляно-сірчаних ванн. Досі люди, котрі тут відпочивали, приїжджали зі своїми ваннами. Саме тому 1827 р. вважається офіційною датою заснування бальнеологічного курорту. Згодом в 1836 р. шляхтич Юзеф Міцевський, адміністратор державного маєтку у Трускавці, отримав офіційний дозвіл з Відня побудувати стаціонарний невеликий будинок для приймання ванн, що мав вісім кабін і чотири будинки для помешкання відпочивальників. Саме тому 1827 р. вважається офіційною датою заснування бальнеологічного курорту.

З опису 1843 р. відомо, що лікувальний заклад у Трускавці складався з будинку, призначеного на водолікарню, готелю з 30 кімнатами і 7 вілл, так званих двориків. Про подальший розвиток курорту є відомості з 1850 р. До найкращих вілл тоді належали: Новий дворик, Сутерини, Шляйф, Дернішер, Полюс та Зелений дворик. Для

відпочивальників Ю. Міцевський відкрив водолікарню Нептун, або лазнички, як їх в той час називали. Пізніше в цьому будинку розмістились лазнички ІІ класу. Найбільш відома вілла цього періоду-Готель- побудована у швейцарському стилі в 1843 р. для графа Жолтовського. Пізніше цей будинок, перебудований і відомий під назвою Постій, став заїжджим двором-тепер спальний корпус санаторію Берізка, вул. С. Бандери, 5. Це найдавніша з вілл Трускавця, що збереглася до нашого часу. Поряд з Постоєм знаходиться ще одна дерев’яна вілла графа Жолтовського – Зося ( вул. С. Бандери,7), побудована близько 1843 р. До характерних вілл цього періоду належали Ковалівка, Ядвинівка, Під пастухами, Лісничівка, Гігея. Слід також згадати єврейські вілли. Однією з найкращих з них була Рабинівка, яка належала Кауфману.

У 1898 р. Трускавець збагатився відразу 7-ма новими віллами. Тоді збудовано такі вілли, як "Ґражина" (вул. Суховолі, 23), Світезянка (вул. Суховолі, 21), Софія (вул.С. Бандери, 11), Під Божою Матір’ю (вул.С. Бандери, 13). Всі вони були споруджені відповідно до найновіших вимог з європейським комфортом і стали справжньою оздобою курорту. В 1900–1910 рр. збудовані такі вілли, як Затишшя, Сариуш (вул. С.Бандери,14), Яніна, Клюберґ (вул. Шевченка, 1), Анастасія (вул. Шевченка, 5), Марія-Гелєна, Людвік (вул. С. Бандери, 23), Русалка (вул. Ю. Дрогобича) та інші. У 1906 р. за проектом інженера технічно-дорожного крайового відділу Владислава Піотровського був створений реґуляційний план Трускавця. За цим планом мали прокладатися нові вулиці, розміщатися нові вілли та інші будинки, закладатися нові парки. У 1907 р. на природничо-лікарській виставці у Львові за працю, зроблену для розвитку курорту, Ю. Вичинський отримав золоту медаль. За наукові дослідження про дію води з джерела Нафтуся доктор Т. Прашіль нагороджений дипломом.

Тоді на основі реґуляційного плану Трускавця збудовано нову окружну дорогу (тепер вул. Т. Шевченка), з двох боків якої постали одно- і двоповерхові вілли в закопанському стилі: Анастасія, Аркадія(вул. Т.Шевченка, 5), Сонячна(вул. Т. Шевченка, 13), Яґуся(вул. Т. Шевченка, 15), Велика Ольга (вул. Т. Шевченка, 17), Мірка (вул. Т. Шевченка, 33) та інші. У 1911 р. Трускавець купила нова спілка-Трускавецькі джерела,керівником і власником якої став маршалок дрогобицького повіту Раймонд Ярош. У цьому ж році він купує віллу Постій та Ядвинівку і реконструює їх. Згодом у 1912-1913 рр. будуються такі вілли, як Юзефівка, Анна, Анюта(пров. Бортнянського, 5), Великий Косинір (вул. Т. Шевченка, 38), Маґдалена (вул. М. Лисенка, 5), Олімпія (вул. Суховолі, 31), Погоня (вул. Т. Шевченка, 38), Фортуна. Всі вони також побудовані в закопанському стилі.

У 20–30-х рр. популярність курорту активно зростає. Велику роль у цьому відіграє популяризація Трускавця, яку вміло веде спілка власників Трускавецькі джерела. Зростання кількості відпочивальників спонукає спілку будувати нові вілли і пансіонати. Тоді будується цілий ряд вілл у стилі модернізму. До них належать: Аїда (вул.В. Біласа, 6), Брістоль(вул. Т. Шевченка, 23), пансіонат польських офіцерів (вул. І. Франка, 14)Наталка(вул. Т. Шевченка, 35), Рів’єра та інші. Тоді ж, у 20-30-ті рр., споруджувалися також будинки в стилі модернізму з ремінісценціями двіркового стилю. До них належать вілли: Здоров’я (вул. Біласа, 13) та

Щасти, Боже (вул. Шевченка, 33).

У 1928 р. Р. Ярош будує для себе в центрі міста дерев’яну віллу Ґопляну(вул. С. Бандери, 3) в закопанському стилі. Це єдина зі збережених вілл зрубної конструкції, споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за допомогою врубок . У 1930-х рр. вілла була резиденцією Р. Яроша. Тут він приймав високопоставлених гостей: президентів Туреччини і Естонії та посла США. Тепер у Ґопляні знаходиться музей Народного художника України Михайла Біласа. Поряд з Ґопляною на початку центральної вулиці Трускавця (тепер вул. С. Бандери) у 1930 р. Р. Ярош будує муровану віллу в стилі модернізму, відому під назвою Фарис. У 1936 р., після смерті Р. Яроша головою спілки “Трускавецькі джерела” стає його син, інженер Олександр, який керує нею ще три роки, аж до вересня 1939 р. В цей час у Трускавці будуються

модерністичні вілли-пансіонати: Мірамаре(вул. Суховолі, 19), Барабашівка(вул. В. Біласа, 4), Віндзор (вул. С. Бандери, 26), Унітас (вул. С. Бандери, 22), Капітоль(вул. Суховолі, 46) та інші. Найкращим серед цих будинків вважався Кришталевий палац (вул. Суховолі, 35), який зберігся до наших днів.

Характерною ознакою третього періоду формування курортної забудови Трускавця є вплив мурованого будівництва, коли поширюється стиль модернізм. Фасади будинків стають спокійнішими і чистішими, зростає зацікавленість питаннями конструкції і функції. Широко використовуються залізобетон, метал, скло і кераміка.У пошуках нових форм архітектори намагаються максимально наблизити технічні і художні властивості конструкції і матеріалів. Лінії карнизів, фронтонів, завершення віконних і дверних прорізів вигинаються часом претензійно і динамічно. Об’єми сходових кліток, балконів, терас набувають півциркульних форм, фасадна композиція стає асиметричною. Нові тенденції, які запанували в архітектурі того часу відображали новий стиль виробництва і пов’язаний з ним новий спосіб життя та світогляд, який прийшов в Європу з Америки.

Джерела: Скибак І. "Історія Трускавця в світлі історичних джерел"

Клапчук В. М "Туризм і курортне господарство Галичини"

"З Трускавця у світ хмародерів". О.Пристай.