Найстаршу згадку про греко-католицьку церкву і парохію знаходимо в королівській грамоті з 6 жовтня 1660 р. Цею грамотою польський король Іван Казимир надає  парохію Трускавець священникам Павлові й Андрієві, Василеві й Стефанові. Цю грамоту дали в 1903 р. до архіву греко-католицької капітули в Перемишлі.

Метрик з тих часів нема. Трускавець мав колись більше церков і при кожній церкві був священник. Одна церква була посередині, а кругом неї - липи і сліди могил. Друга церква була мабуть при дорозі до Помірок. Також тут стоїть хрест і по краях кілька дерев.

Трускавець мав у давноминулих часах дві парохії.На це вказують празники і цвинтарі. Частина села, так звані Солтиси, має свій празник на Богородицю і в Зелені свята. Друга частина села, себто Пристаї, Божики і Галичі, що мешкають біля церкви св.Миколая, має празник на свято Іллі і на свято Миколая. Цвинтар Солтисів був біля Помірок, а друга друга частина села мала свій цвинтар на тому місці, де був купив о.Бориславський землю своєму синові Льву.Тепер це власність польки Бойнаровської. По сусідству знаходяться стайні поляка Вічинського. Про цвинтарі в цих місцях знаємо лише з усних передань, бо писані документи з тих часів не збереглися. Почавши від 1788 року маємо вже метрики і записки трускавецької парохії. В цьому році був у Трускавці парохом о.Павло Яворський. Він урядвував у своїй канцелярії польською мовою. Як довго був тут парохом цього годі точно провіврити; знаємо тільки, що він помер 1799 р.,а  на його місце прийшов адміністратор о.Стефан Хлібкевич.

В 1800 р.був п`ять років парохом о.Петро Серцикевич. Після нього прийшов о.Михайло Волошинський, який в 1815 р.одержав парохію Стемник (теперішня назва Стебник), а трускавецьку парохію очолив кооператор о.Головкевич, який з невідомої причини підлягав стемницькому парохові, про що довідуємося з урядових актів. Він помер тут в 1822 р. Опісля був парохом о.Яків Бориславський до 21 березня 1840 р. Він мав сина Льва, якому побудував хату і господарські будинки на парцелі, що її подарувала йому громада. Цей син Лев був нежонатий, тому на старості років він взяв до себе свою сестру і її чоловіка  Буковського, якому подарував свівй маєток. Буковські були бездітні, а тому на схилі літ взяла собі у поміч поляка Бойнаровського, лісничого з Помірок, який допомагав по господарству.По її смерті перейшов в руки чужинця цілий маєток Льва Бориславського. В такий спосіб одержав Бойнаровський маєток, що його оцінили в 10 тисяч доларів.                                                                                                                 

Далі БУДЕ.