Добрівляни

Село Добрівляни зачислялося перед другою світовою війною до одного з найкращих сіл повіту.

Простягалося поміж селами: від полудня- Рихтичі Вацевичі, від півночі- Дорожів і Грушів, зі сходу- Ролів, а від заходу Якубова Воля.

Село поділене на дві частини: на  південну "польську" сторону і північну "руську" сторону.Ці назви походять ще з давен-давна,- мабуть на "польській" стороні колись  жили поляки. Між тими двома сторонами простягається громадське пасовисько, яке ділять від обох сторін дві малі річки: Медвежанка і Трудниця. Серединою села проведений  залізничний шлях, що сполучає міста Самбір і Дрогобич. В селі є залізнична станція. Завлізничний шлях і промисловий Дрогобич допомогли селу піднестися економічно і культурно. Коло двісті робітників села працювали при залізниці та в "Польміні" у Дрогобичі.Посередині села на "руській стороні", на горбочку, пишається дерев`яна церква, а неподалік неї- нова школа. На схід від села є поліційний дім і малий костел.

Майже по середині села стоять два культурні доми, що їх ділить річка за мостом. Віддаль поміж тими будинками не більша, як 100 метрів. На північ від річки, де давніше був малий дім  Читальні Просвіти- побудований новий Народний Дім, викінчений і посвячений літом 1937 р. перемиським єпископом Йосафатом Коциловським.

В цьому домі мали свої приміщення народні установи: Кредитова Кооператива "Праця", що дала понад 75 % коштів усієї будови, Споживча Кооператива "Воля", Гурток"Рідної Школи" і Гурток "Сільського Господаря". Дім мав також великий театральний зал.

По другій стороні річки, від півдня, був другий Народний Дім, в якому мали свої приміщення "ліві" з "Робітничою Громадою", Кооператив "Єдність", Касою "Стефчика" і районною молочарнею.

Добрівляни були чи не на першому місці Дрогобиччини.

В селі була Читальня Просвіти, "Рідна Школа", "Сільський Господар", споживчі Кооперативи "Воля" і "Єдність", кредитова кооператива "Праця", яка за свою зразкову діяльність одержала похвальну грамоту від Ревізійного Союзу Українських Кооперативів у Львові.

При "Рідній Школі" був хор під проводом дяка, диригента Кіндратова Івана.

Гурток "Рідної Школи" кожного року провадив дитячий садок зі своїми учительками-садівничками. Також був аматорський гурток, що часто влаштовував вистави у своєму селі та в навколишніхселах.

У 1939 р. праця в селі на культурному полі завмерла. Відбувалися тільки пропагандистські мітинги за створення колгоспу. Споживчі кооперативи злучено , а кредитова кооператива "Праця" перестала існувати. Був створений з маленького польського фільварку колгосп, до якого вписалися кілька родин, майже самі безземельні.

В селі проживало і кілька жидівських родин, що мали мале господарство та малі крамнички. Але з приходом німців у 1941 р. всі жидівські родини були знищені.

В липні, 1944 р., коли німці відступили, в селі не давали спокою більшовики, які арештовували селян, серед яких отець Андрій Круцько, що відбув 10-літню каторгу на Сибірі та повернувся на рідну землю і продовжував служити Богові і людям. Також був арештований Гриць Волошин.

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Остап Берегуляк.

Hosting Ukraine