Гамарня

 Хутір у глибині Карпат, на березі р. Опалини, за 42 км на захід від Дрогобича. Побутує діалектна назва: Гамарньи. На зву виводять від однойменного слова гамарня - залізообробної майстерні. Межує з селами Залокотем, Бистрицею, Смільною. Мікротопоніми: Погар, Верх, Об лаз, Ясенів, Михльинка, Ратуш. За переказами, хутір засновано в другій половині XVIII см.

Початок начебто поклала споруджена тут ливарня з виплавлення заліза із болотної, далі шахтної руди, згодом залі зообробна майстерня. Мабуть, її будівничими і першими майстрами стали німецькі колоністи, які прийшли в Галичину за сприяння австрійської влади. Крім праці в майстерні, поселенці займались рільництвом, тваринництвом.

Майстерня діяла до середини XIX ст. У 1939 р. проживало 147 осіб: 126 українців, 21 поляк. Після Другої світової війни поляки репатріювались до Польщі. У 2007 р. проживало 34 особи, всі українці, з них 14 пенсіонерів.

За СССР, за України хутір у складі Смільної належить до Смільнянської сільської ради. Землями користувався колгоси, згодом радгосп у Новому Кропивнику. Церкви на хуторі не було і нема. Віруючі УГКЦ ходять до церкви в Бистриці. Віруючі УПЦ КП ходять до церкви в Смільній. Є 1 каплиця. Діти навчаються в Смільнянській школі. У власності селян у 2007 р. 06 - було: 8 корiв, 1 кінь, 41 голова птиці, 1 легкова автомашина. У 2007 р. постійно проживали Люди в 12 хатах, стояли порожнiми 6 xaт. Сполучення з Дрогобичем, Бориславом - автобусами
 
Джерело: "Дрогобиччина: свідки епох. Шляхами Франкового краю." Петро Сов'як, Ігор Шимко, Роман Пастух.
Hosting Ukraine