Городківка

Ще село в народі називають по-старому - Груд або Городівка. У старих документах воно згадується як Груд Літинський. Село не величке. У ньому до 130 хам, з них 40 порожніх. У 1830 р. в Груді разом із Солтисами - був такий присілок, що належали до літинської парафії, про живало 387 душ. У міжвоєнний час село мало школу з українською мовою навчання. Вчи телем працював Костянтин Кункевич, 1887 р.н., який почав працювати в 1911 р. Будинок старої школи, збудований ще за австрійських часів, добре зберігся, тепер у ньому мед-са пункт.

 
Назву села люди пояснюють мак. Ніби серед боліт поселився якийсь пастух чи рибалка з Ти нова, обліпив хату глиною, обгородився і дістав прізвисько Городний, Грудний. І нині в селі таке прізвище існує. Той пастух мав «xапис до дівок», звабив одну, і вона до шлюбу народила дитину. Таке переступство тоді гостро каралося - це був великий встид для родини і села. Дівці обрізали коси. Обоє були змушені покинути село і поселитися на порожньому місці. Їхні діти поженились, і так виникло село. Існує ще одне пояснення назви села. Ця місцевість дуже болотиста, і коли вдарить мороз, то на дорогах утворюються такі «груди», що годі проїхати.
 
В селі багато мілких озер та озерець, здебільшого вони є продуктом людської діяльності. Село розташоване у низині, і щоб у хатах не було сирості, їх під сипали глиною. Її треба дуже багато, аби хати не осідали. Літинський війт за відповідну плату дозволяв копати тільки ранньою весною і зазначав площу. Ніхто не мав права копа ти більше, ніж оплачено. Так виникали водоймища – рай для водоплавної птиці. Всюди гелгочуть гуси. У селі хати є, а людей мало, зате качок повно! Село оточують поля: Зако лодне одне і друге, За Бродом, Мірчуки, Березина, Упечище, Голови, Вільщина, Толока, Груди, Вигарина, Тершаків, Ярецьке, Гаврилів Кут, Пере душивець, на якому свині від вошей вивушувалися, велике поле Раєцьке, яке буцімто належало панові Раєцькому, що жив у Комарнім, а потім опинилося у пана Мар'яна Волосецького, і, звичайно, Болото.
 
Джерело: "Міста і села. Книга 1." Петро Сов'як, Ігор Шимко, Роман Пастух.
Hosting Ukraine