Грушова-Красна

 Віддаль від Дрогобича 16 км. становила одну парафію з Грушовою селом. Населення: 1,536. В селі були дві церкви дерев'яні, одна з 1878, а друга з 1923 р. Була Читальня Просвіти. Уродженець того села, бувший УСС і старшина Української Армії, професор Іван Чаповський, який працював у кооперативній установі в Дрогобичі, майже кожної неділі приїжджав до свойого села та працював для скріплення культурно - освітньої і кооперативної праці. Дуже ідейний та відданий для свойого народу. Загинув, забраний большевиками в початках німецько - большевицької війни 1941 р. Пe село належало до більших сіл Дрогобицького повіту й ало більше 3-ох тисяч душ населення. Було поділене на 3 частини: Старе село, Каліча гора і Красна.

Мало три церкви. Церква в середині села Красна мала перед вівтарем криницю з чудотворною водою та лежачу статую Чудотворної Матери Божої. В тій церкві відбувались відпусти. Найбільше величавий відпуст був у свято Успення Пречистої Діви Марії-28-го серпня. 3'їжджались люди з ближчих і дальших місцевостей. Дорога коло церкви під час відпусту була заповнена палатками купців, що привозили свій крам з ближчих і дальших міст. Звичайно парохами села були старші віком священики і вони в більшості гуртували селян в Читальні ім. Качковського й жили при церкві Старе село. Священики сотрудники жили в селі Красна, були молодші віком і гуртували селян при Читальні "Просвіти". Тому селяни з Красної були свідоміші українці, і вже в 1909 р. заснували Читальню Просвіти. На перших Загальних Зборах були присутні д-р Євген Олесницький і о. Михайло Бачинський, а першим головою Читальні Просвіти був о. Петро Савіцький. Активними були брати Кізини, також Гринь та Іван Фещаки.

На Старому селі першу Читальню "Просвіти" засновано за кілька років перед першою світовою війною, при великому спротиві пароха о. Семена Дуткевича. Помагали в організації д-р Чапельський, д-р Кузів, проф. Іван Думин (капітан австрійської армії, потім сотник УГА) та Осип Думин, тоді ще учень Дрогобицької гімназії, а потім полковник Cічових Стрільців. Народна школа находилась в середній частині села на Калічій Горі. Пізнійше нижчі кляси відкрили в Красній і Старому селі. Свідоміші селяни при помочі директора школи Гандяка заснували касу "Райфайзена", і він був першим її кеpівником. Були в селі також декілька олійниць, вали олію з конопляного та льняного насіння. В Старому селі була фабрика цементових виробів, що виробляла дахівку, рури Для будови криниць та містків. Власниками були селяни: Дмитро Хоркавців та Іван Копач. По середині Старого села на лівому березі ріки, була досить великай висока могила-курган, огороджена парканом. На могилі стояв пам'ятник.

В кожній частині села була своя кооператива. В першій світовій війні в селі Грушові велись довший час бої між австрійською і російською арміями (1915 р.) і велика частина села була спалена. Село видале визначних діячів, що попередньо закінчили середні й високі школи, а також поважну кількість учасників визвольних змагань, між ними: полковник Січових Стрільцв Осип Думин, сотник УГА Іван Думин, УСС Лука Луців та 10 iнших. Деякі з них згинули з рук ворогів, деякі живуть в Америці: д-р Лука Луців, інж. Гнат Хоркавців в ЗСА, учитель Микола Фещак, Микола Спанчак. Деякі пережили страхіття польських та московського Кожухівського таборів (сот. Іван Думин, чет. Микола Спанчак). Івана Чаповського, Андрухова, та батька Хоркавцева зі сином замордували большевики.

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1

Hosting Ukraine