Колпець

Населений пункт Дрогобицького району Львівської області. 28 серпня 1977 р. село Колпець увійшло до складу смт. Стебник. Сьогодні є мікрорайоном міста Стебника. Саме тут були знайдено яскраво–зелені перли, вироблені в Єгипті в період XVIII династії фараонів (кургани 8 і 10).

В 1423 р. Миколай (Миклаш) Гербуртович "з Фельштина" отримав Колпець (Kołpiec) від короля Ягайла.

З адміністративно-правових джерел XVI ст. найвідомішим є протокол люстрації міста Дрогобича 1564—1565 рр., опублікований вперше М. Грушевським. Дрогобицька жупа мала 1 лан міських ґрунтів, крім того, до неї було приписане с. Ковпець (Колпець), яке сплачувало станції 4,3 флор.

Колпець належав до Дрогобицького староства. За люстрацією 1692 р. відомо:"Вільне копання тутешнього населення, тільки четвертий гріш дають на пана". Тобто населення села перебувало у відносній незалежності. Тут був власний тивун і лісовий. За інвентарем 1686 р. жупа складалася з панви і черіна на 60 ключів, фонд лану: 4,125 — загалом, 4,75 — пустого. В цьому інвентарі зазначається про "двір Ізраїлевої ковальчих" ("Kowalniszki Kolpiecki"). На місцевій жупі - соляному родовищі в 1788 р. виробила 10600 бочок солі. До неї були приписанні 2 підсадники.

В 1818 р. збудована церква Воскресіння Нашого Господа Ісуса Христа, була дочірньою церквою парафії Стебник Борислваського деканату, Перемиської єпархії. Початок польського правління ознаменувався збиранням контрибуції "підслудчиками" з села було зібрано — 20 тис. крон.

Відомо що в 1920 роках при філії Просвіти існував духовий оркестр. Колпецька читальня була однією з тих, що утримувала оркестр: "…духова оркестра, добре вишколена, яка часто брала участь в імпрезах повіту в часі походів, народних здвигів, як теж в часі Богослужень грала релігійні пісні". 1 серпня 1934 р. село увійшло в гміну Стебник, разом із сільськими громадами: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа, Орова, Сільця, Станиліта Уличного.

Частини:

До Колпця входять: Загір'я — північна частина району. Назва походить від двох слів (За горою).                                                          Завіжжя — південна частина району. Назва походить від слів За Вежею. А ще тут гора                                        Чайкова. Її так назвали через те, що перший, хто поселився на горі, був Іван Чайка.

Населення:

  • 1908 рік — 970 осіб.
  • 1926 рік — 1282 осіб.
  • 1932 рік — кількість населення (за даними товариства «Просвіта») — 1.316 українців.
  • 1936 рік — 1334 осіб.
  • 1.01.1939 р. населення становило 1 480 мешканців: 1 330 українців, 100 поляків, 20 євреїв і 30 німців.

 Віддаль від Дрогобича 6 км. Населення: українців 1,316. Деревяна церква 3 1818 р. Читальня Просвіти в тому селі мала живий звязок з Філією, а між всіми іншими вирізнялася тим, що була в селі духова оркестра, добре вишколена, яка часто брала участь в імпрезах повіту в часі походів, народних здвигів, які теж в часі Богослужень грала релігійні пісні.

Ідучи з Гірки на полудне, переїжджаємо через село Солець і вїжаємо до села Колпець. По лівій руці, перед селом є досить велика площа, біла від солі. То солониця, де є джерела соленої води з якої виварюють сіль. Село тягнеться з полудня на північ, по лівій стороні гостинця, що провадить до Стебника. Сусідні села: зі сходу Болехівці, з полудня Стебник, зі заходу Трускавець, а з півночі Солець. На невеликім горбочку деревяна церковця. Церква дочерна, належить до парафії Стебник. При церкві Читальня Просвіти, уряд громадський і чотириклясова школа. З Колпця ходило до міста до школи багато дітей - 6 км. 

Колпець видав професора віденського університету Паламаря, ветеринара Володимира Кішка і чотирьох учителів: Івана Нафуса, Шихівну Стефу, Ярослава Кішка і Козаря. Багато учнівходило до гімназії перед другою світовою війною, але мало її покінчило. Мешканці селяни та робітники на салінах у Стебнику.

Джерело: О. Сливінська, В. Мірчук "Наш край"

Hosting Ukraine