Коросниця

 Село розташоване за 28 км на схід від Дрогобича. Перша назва- Йозефсберг, австрійського цісаря Йосифа II, перекладається з німецької мови як Йосифова гора. Після Другої світової село отримало сучасну назву на честь війни, що дотепер вважається другою, але неофіційною назвою. Її виводять від слова хворост, корост, що означає молодий чагарник на місці вирубаного лісу. У назві наголошується літера "и". Сусідує з селищем міського типу Меденичі, селами Pівне, Летня, а також Більче Миколаївського району. Мікротопонім-Лиса Гора. У 1790 р. це була євангелістська Йозефсбергська філія, а з 1830 р. молитовний дерев'яний дім, євангелістський цвинтар і релігійна школа.

У 1785р. село у вигляді прямокутника заснували 86 cімей німецьких колоністів-протестантів на землях ліквідованого Летнянського монастиря кармелітів. Уздовж села проходило три широкі дороги, які перетиналися навхрест ще п'ятьма такими ж широкими вулицями. Центральна вулиця була обсаджена фруктовими деревами. На перехресті кожної з 5-ти доріг стояв вимурований колодязь глибиною 35 м. У центрі села було збудовано двоповерхову школу й німецьку кірху, яка була закрита після Другої світової війни. У Дрогобицькому повіті були приватні німецькі школи: в Йозефсбергу - 4-класна, Літні (Летні) - 1-класна. Hімецькі товариства надавали школам наукову допомогу й книжки з католицького осередку окружних пересувних біблiотек. Шкільними справами займалися Суперінтендатура у Стрию і євангелістські священники. 28-30 вересня 1935 р. німецькі вчителі приватних шкіл мали з'їзд у Коломиї. 

Новий етап переселенського руху німців у Галичині почався 1772 р., коли Австрія в результаті першого поділу Польщі заволоділа Галичиною. Після 1772 р. з Австрії та інших коронних країв імперії сюди прибувають урядовці, службовці, вчителі. 3 1782 р. за патентом заселення від 17 вересня 1781 р. цісаря Йосифа ІІ починається планове заснування німецьких колоній у краї, в основному сільськими поселенцями, що прибувають із Німеччини. Створюючи колонії, уряд мав на меті економічне й культурне піднесення краю, а отже, і збільшення державних прибутків. Для поселенців виділялися так звані камеральні-державні маєтки, надавалася значна фінансова підтримка в спорудженні домів, господарських будівель. Кожній сім'ї виділялося по 6 моргів землі, пасовищі сінокосів.

Наприкінці 1939 р. німецькі колоністи репатpіювались до Німеччини. У 1940 р. село раптово опустіло, не було видно нікого, лише чути гавкіт залишених собак. Люди оповідали, що німці виїжджали дуже швидко, брали лише необхідне. Усе залишене розібрали жителі навколишніх сіл. Так у 1940 році почалася нова сторінка в історії села. Під час війни тут перебували німці з Уралу. Після війни село було перейменоване на Коросницю й заселене жителями з території, яка відходила до Польщі, в основному з сіл Холовичі, Кречків, Mільнів, що біля Перемишля. Нові люди на новому місці організували свої господарства. Деякий час тут проживали військові. За німецької окупації 1941-1944 р. село було майже зруйнованим так званими німецькими фолькдойчерами, які створили тут свій лігеншафт.

При радянській владі залишилось у селі не більше 50-ти хат і то таких, які окупанти не могли спалити або розібрати, бо були мурованими. Протягом короткого часу тут існували табори для військовополонених та для малолітніх порушників. У 1946 р. вцілілі хати були заселені переселенцями з Ліського повіту-Територія Польщі, колишнього Турківського району. У 1963 р. в с. Коросниці нараховувалось 43 двори колгоспників. Стан села погіршився. Кірха була перетворена на склад, а на німецькому цвинтарі були повалені фігури. У 1953р. приміщення школи було перетворено на туберкульозну лікарню-50 ліжок, згодом її переобладнано на тубсанаторій, а потім знову на тублікарню. Парафіяльна плебанія перетворена на лікарняну кухню.

За часів СРСР село належало до Меденицької селищної ради, а після проголошення незалежності України-до Летнянської сільської ради. Землями користувався колгосп ім. Газети Правда. Загальна площа земельних угідь - 64 га. Після проголошення незалежності України жителі села, які до того часу належали до парафії с. Летні, вирішили збудувати каплицю, а згодом — церкву. Отець Олексій Дем'яновський при співслужінні о. О. Копистинського та ще двох священників 13.04.1991 р. посвятили камінь під будівництво храму. Громада почала будувати своїми силами, згодом коштами допомагали жителі Летні, Меденич та навколишніх сіл. 

14.10.1996 р. храм було освячено єпископом Кир Юліаном Вороновським при співслужінні о. канцлера Тараса Гарасимчука, о. дек. Анатолія Чуниса та інших священників. Влітку 2001 р. храм розмалювали. У селі, де не було церкви, святиня стала духовним і культурним центром. До грудня 2006 р. храм очолював отець-митрат Олексій Дем'яновський, а після нього-о. Анатолій Чунис. На 2007 р. в Коросниці проживало 157 осіб: 155 українців, 1 естонець, 1 поляк. Станом на 2018 р. тут було 45 господарських дворів, у яких проживало 133 особи. 

Вже після Другої світової війни село отримало сучасну назву, що доти вважалася другою, але неофіційною назвою. Її виводять від слова "хворост","корост", що означає молодий чагарник на місці вирубаного лісу.
У назві наголошують літеру -и-. Землі використував колгосп ім. газети "Правда", загальна площа земельних угідь становила - 64 га., потім приєднали до с. Рівне. В селі в післявоєнні роки в двохповерховому будинку (раніше німецька початкова школа ), декілька років проіснувала туберкульозна лікарня. Пізніше село приєднали до сільської ради Летнянської , а землі передані до радгоспу Меденицький. На базі цього радгоспу в селі в приміщені двохповерхового будинку , на шкільному подвірї, яке існувало до 1969 р., і було закрито, заснували дитячий табір, було штучно створено ще один ставок площею 1,4га., для обслуговування цього табору. В 90-х роках табір закрили. 13 березня 1991 р. на сході села за присутності отця Олексія Демяновського на місці колишньої камяної кірхи вирішили побудувати церкву., згодом при будівництві церкви залишили уцілілу передню частину від кірхи та місці шпіля розмістили купол. На будівництво церкви збирали кошти і сусідні села.
 
Церкву ставили всім селом. Роботу по дереву (верх церкви) виконував Беца Василь. Церкву будували 7 років. 14 жовтня 1997 р. відбулося освячення та відкриття церкви на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці. Освячення відбулося за присутності єпископа Юліана Воронського та отця Анатолія Чунис. На даний час село газифіковане, від 2010-12 рр., є вуличне освітлення з 2018р. В селі працює магазин. З п'яти криниць залишились діючими лиш дві. Землі розпайовані від ВАТ Рівнянське с. Рівне, пайовиків від с. Коросниця на 127,2765 га, передана в аренду ТзОВ Галичина-Захід с. Кавське. Діти навчаються в Меденицькій середній школі. З 2019 року село увійшло до створеного Меденицького ОТГ (обєднаної територіальної громади).

Джерело: Надія Козар "Летня, Благословенна Богом"

Hosting Ukraine