Криниця

Криниця мала свійпитомий характер і населення було понад 15-- осіб. Половина з того числа були селяни, четвертина- шляхтичі, решта- були колоністи німці та кілька польських осадників.Три чи чотири родини жидівські промишляли торгівлею.

Криниц2ька шляхта- Бандрівські, Турянські, Винницькі, Мостицькі,Орбани, Шумлянські, Якубовські, Кобилянські-були посвоячені зі шляхтою з Кульчиць біля Самбора.З селянами не мішалися. Не було й подруж між шляхтою і селянами.

В церкві було два братства-шляхетське й селянське.

Польська влада, у 1936 р. будувала костел. Один циган, який переїжджав через це село , показавши на цей костел сказав, що в цьому храмі ніколи не буде правитися Служба Божа. Так і сталося. Костел ніколи не був посвячений і служив як магазин.

Німецькі колоністи Криниці мали гароні господарства. Бідніші були добрими ремісниками.

В Криниці було кілька польських  родин. Польська родина Мазуриків говорила в хаті лише по-українськи, на Різдво та Великдень ходили до костела, а в неділі до церкви. Від сусідів нічим не відрізнялися.

На українських приходствах жінки священників утримували доми на відповідному рівні- покої були чисті, столи понакривані вишиваними скатертинами. стіни прикрашені образами, домашня атмосфера з гамором дітей. На римокатолицьких приходствах бувало різно.

Автор цих рядків Роман Шехович часто заїжджав до римокатолицького пароха отця Шарека. Жаль було дивитисмя на йогог плебанію- стіни обдрапані, без образів, стіл накритий цератою.

Але все це минуло. Тільки далекий спомин пронизливим  вітром заб`ється у вікно.

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Роман Шехович.

 

 

Hosting Ukraine