Майдан

 Відстань до райцентру становить близько 34 км. Довкола села розташований Національний природний парк "Сколівські Бескиди". З Майдану починається знакований туристичний маршрут, який проходить через хребет Середній, гори Віднога (1132 м), Кривий верх (1072 м), хребет Парашки та закінчується в місті Сколе. Протяжність маршруту 28 км.

На південній стороні від села і у селі Золотий Потік та Глиняний впадають у річку Рибник, праву притоку Стрию.

У селі знаходиться база відпочинку "Майдан" ПАТ "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат".

Піч плавильна 1814 р.Колись у селі працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу. Перша плавка тут відбулась 1814 року. Плавильня складалася з однієї печі, трьох гамарень та кузні, у яких виготовляли цвяхи. Щороку плавильня давали близько дев'яти тонн литого заліза, що становило більш як десяту частину всього, що виплавляла Східна Галичина за того часу. Згодом тут виробляли бляху та залізне знаряддя. Деякий час вона була власністю держави. Залишки доменної печі у селі Майдан збереглися донині. Колись її висота становила 9,48 м, ширина — 7,7 м, довжина — 7 м.

Дерев'яна церква Успення Пресвятої Богородиці. Храм споруджено в 1939 році на місці старої каплиці, за кошти громади села. В час комуністичного режиму храм з 1958 по 1998 роки стояв зачинений. З правої сторони від входу на подвір'я церкви височить дерев'яна дзвіниця у два яруси. Церква знаходиться в відмінному стані, доглянута.

Ініціатором спорудження храму був інженер Казимир Вілімовський, який проживав поруч у віллі-палаці для керівництва залізницею Верхньо Синьовидне — Майдан, що слугувала для перевезення заготовленого лісу. У період між двома Світовими війнами в Майдані проживала чисельна польська громада. Завдяки та за кошти польської громади та залізниці і був споруджений костел. Далі костел був переобладнаний у будинок-відпочинку "УкрЗахідПроектРеставрації". У храмі навіть працював ресторан. В 1980 роках споруду знову реставрували, переобладнали внутрішні приміщення під кімнати для проживання у три поверхи. Останні років 10 костел стоїть пусткою.

Прекрасна дерев'яна одноповерхова споруда з великою мансардою розташована в центрі села трохи нижче костелу. Вхід прикрашений портиком, що спирається на чотири білі колони. Будинок стоїть на кам'яному фундаменті. З тильної сторони палацу-вілли знаходиться простора літня тераса, що завершується сходами які спускаються в сад. В мансарді великий затишний балкон. Споруджено палац в 1936 році, про що свідчить вибитий на фундаменті зліва від входу напис "1936". В будинку проживав начальник залізниці Верхнє Синьовидне — Майдан протяжністю 33 кілометри з відгалуженнями до Рибника, та Мальманшталя (Malmanstalu). Зараз в будинку знаходиться майданіське лісництво. Будинок де проживав обслуговчий персонал залізниці не зберігся.

Палац знаходиться під горою у дубовому гаю, на території дитячого табору. Мурований з цегли, з галереєю на колонах, двоповерховий та з прибудовою у три поверхи. Тут проживав директор фірми "Godulla", що займалася заготівлею лісу. У будинку, як ззовні так і в середині проводяться будівельні роботи, від чого палац втрачає автентичність. 

                                                       

                                                        ШКОЛА В СЕЛІ МАЙДАН

 

На початку ХХ ст.біля підніжжя гори Варкова при дорозі побудовано приміщення школи,яке складалось з великої кімнати,учительської та двох кімнат для квартири вчителя. Зараз там будинок "Просвіта" та бібліотека. Факт існування в селі школи з одним класом вже підтвердили описи в 1911,1912,1913 роках,в яких перераховані імена вчителів (1911-Йозеф Шикула,1912-Фредерік Зелінський,1913-Вітольд Базалі). 1924 року в школі вчила Крістіна Рогашевська.
 
В австрійські та післявоєнні роки в селі була двох,а після трьох класова школа.Класи були комбіновані.Навчання проводив один вчитель.В 1939 р. більшовицька влада реконструктувала під школу новий двохповерховий будинок лісової адміністрації під прогресівку-семирічну школу.
На Мармансталі німці-колоністи мали свою школу,в ній після обіду навчались окремо на польській мові діти польських та українських сімей,які там жили.
 
В Майданській школі разом навчались польські,українські і жидівські діти.Навчання всіх предметів проводились на польській мові,українська(руська) мова була,як предметом два уроки на тиждень.Для проведення уроків релігії проводив раз на два тижні отець Бень (з Рибника),а з польськими дітьми уроки релігії проводив східницький католицький ксьонз.В1946 р.Підбузький райком постановив ліквідувати село Майдан,як неперспективне,а територію його засадити лісами.Нову школу було продано,розібрано і перевезено в Яворівський район. Школу переведено в будинок колишнього надлісничого Вельмовського,а в 1964 р. за договореністю райно і лісгоспу було зроблено обмін.Так воно є і зараз.В селі залишилась початкова школа.
 
В наступні роки були вчителі: Гутовський,Грабець,Дольський,Трасковська ,але у пам'яті жителів с.Майдан залишається перш за все ім'я Пізякова,яка також була неначе,як ми сказали б сьогодні, творцем культурного життя села.Вона була ініціатором і організатором більшості шкільних і громадських вистав, таких як Різдвяний вертеп,театр,підготовки до державних свят,які відбувалися в просторому залі Стрілецької асоціації,яка діяла у Майдані дуже короткий час. Жителі Майдану,поляки та українці,працюючи разом,запрошували один одного на свята,разом хрестили дітей ,ходили до церкви.

                                                   

                                                      ЦЕРКОВНА СПАДЩИНА СЕЛА

У 18-19 ст. село Майдан було частиною Довжанської громади. В селі не було церкви,а тому у великі свята та неділі люди йшли на богослужіння в с. Довге. В довжанському храмі вінчались,хрестили людей. Так, як жителі Майдану були в основному католиками,то вже в 1861 році для них збудували дерев'яну каплицю Архангела Михаїла, яка належала приходу Підбужу, а з 1924 року парафії Східниці. 
 
 
Вона мала окрему дзвіницю,з якрї під час першої світової війни вилучили два дзвони,залишивши найстарший,який був зроблений у 1869 році. Люди дбали про свій дерев'яний костьол,в який з 1926 року кожну третю неділю прижджав східницький священник,ксьонз Ян Доловий. На жаль,на сьогодні від церкви залишився тільки фундамент. Костьол разом із дзвіницею був зруйнований після війни, десь в 60 - х роках.
Хоронили католиків спочатку на окремому цвинтарі в центрі села в підніжі гори Варкова. Цей цвинтар зберігся до теперішнього часу. Після першої світової війни українське населення с. Майдан відділилось від Довжанської парафії і приєднались до обслуговування Рибницької парафії.
 
В нижній частині села - Остросохи біля річки Зубричанки та височезної скали-гори Опалиця було створено спільний цвинтар, тільки греко-католиків і римо-католиків хоронили в різних частинах цвинтара. Там хоронили до 1954 року.
 
Будівництво греко-католицького храму проводилось в 1936-1938 рр. майстром з Івано-Франківської області Романишин Юрій Васильович. На свято Другої Матері Божої 28 серпня 1938 р. було ссвячено новий храм. Відтоді,щорічно ми святкуємо храмове свято Успення Пресвятої Богородиці. В 1962 р. Підбужський райком без згоди парафіян закрив храм. В 1990 р. громада села домоглася відкриття храму, а в 1992 р. було побудовано дзвіницю,майстер-Редванський Іван Петрович. В 1954 р. на цвинтарі біля церкви почали хоронити померлих.Першими були похоронені Губич Олексій,а другою Барщик Тетяна.
 
Не можна не внести в історію с. Майдан подію великого горя,яке принесла ніч з 20 на 21 листопада 1993 року. Весільний автобус з гостями Хахуляк Адама ( який одружував дочку) повертався з гостями з Старого Кропивника. Проминув с.Рибник, Сухий потік з'їхав з дороги на ліву обочину, проминув огорожу і звалився з 15-ти метрової висоти в річку Рибничанку. З 26 пасажирів 13 залишились живі,а 13 трупів. 24 листопада о 12 годині п'ять похоронних процесів з п'ятьма священниками одночасно прямували на сільське кладовище. І виросли три сімейно-братні могили і одна самотня.
 
В першій могилі:
Редванська Ірина Олексіївна - 62 роки
Редванський Іван Іванович - 22 роки
Редванська(Лутчак)Анна Богданівна -19 років
В другій могилі:
Легкар Василь Данилович - 45 років
Легкар Надія Вікторівна - 49 років
Легкар Галина Василівна -26 років
В третій могилі:
Хахуляк Адам Володимирович - 67 років
Хахуляк Олена Олексіївна - 65 років
Шитець Василь Степанович - 51 рік
В 4 одинокій могилі похоронена Редванська Ганна Йосипівна - 17 ти річна одиначко в матері донька. Моліться,просіть Бога,щоб вас оминала нагла смерть,щоб Майданська трагедія ніколи і ніде не повторювалася.
 
Джерело: Майдан. Дрогобицький район. З сивини століть: через віки, через роки.

Джерело: Сов'як Петро "Дрогобиччина-земля Івана Франка"

Hosting Ukraine