Медвежа

Їдучи з Дрогобича шляхом на північ в сторону сіл Лішня, Унятичі, Нагуєвичі, стрічався дороговказ, що вказував дорогу до села Медвежі, яке було положене на північний захід від Дрогобича.

Початки села Медвежі невідомі. На підставі переказів старших людей є здогади, що вже в 1500 році тут поселились перші мешканці села. Місцевість була навколо обведена старовинними лісами, де жили різні дикі звірята, а над ними панували медведі, від того і названо село Медвежа.  Першими мешканцями села, згідно з переказами старших людей, були родини Ковалів, Сов`яків і Сосяків.

Медвежа ділилась на Горішній і Долішній кінець.  До того входили і присілки, а таких було два: Лан Громадський і Лан Солтинський. Присілки були положені в західній частині села, де випливала з лісу ріка Медвежанка. Цей потічок часто  наносив шкоди мешканцям у часі повені, або зливних дощів.

Медвежа нараховувала біля 250 родинних господарств, які в більшості займались хліборобством. Коли говорити про маєтковий стан мешканців села, то належить їх ділити бодай на три групи. Були заможніші господарі, що мали більше, ніж 20 моргів землі, і таких було 2%.  Тих, що мали 10-20 моргів поля- було 48%, а менше 10 моргів землі, посідало 50% населення. 75% населення села працювало в навколишніх лісах, різноробочими. Декому щастило працювати на цегельнях та фабриках Дрогобича і Борислава.

Заможнішими родинами в Медвежі були Микола Стецій, Стефан Коваль, Григорій Матковський, Григорій Гриник, Григорій Гавриш, Дмитро Гавриш, Ілля Сеник, Григорій Бережницький.

Всі мешканці села називали себе русинами-українцями і належали до греко-католицької церкви. Інших церков  в Медвежі не було. Не було і сталих мешканців поляків, лишень були ті, які мали державну працю: лісничий, гаєві й учителі. Була і одна жидівська родина- Лейба Шенвільд, який був власником традиційної корчми, але він виїхав до Дрогобича.

Перше світло національної свідомості вніс в село сільський учитель Михайло Стецій. Він був першим, що скінчив середню освіту ще до 1900 року. Коли прийшов на посаду учителя, негайно розпочав в Медвежі просвітянську працю. Він заохочував здібних учнів вступати до Дрогобицькоїгімназії. Слід згадати молодого студента Василя  Яцуляка, поручника Австрійської Армії. Він організував молодих юнаків з села Медвежа до Січових Стрільців. Всі вони зложили свої буйні голови за Соборність і Незалежність України.

Від 1650 року у селі було збудовано три церкви, перша була Усікновення голови святого Йоана Предтечі, друга - Святого Миколая і третя збудована біля 1800 р.- Вознесіння Господнього. Церква збудована з тесаного дерева з трьома банями на пагорбі по середині села між традиційними старовинними липами. Ремонт та відновлення іконостасу проведено 1929 р.  коштом парафіян.При вході до церкви по боках стоять пам`ятники, один на спомин скасування панщини 1848 р., а другий на пам`ять про полеглих в боротьбі за волю України.

По лівій стороні стоїть висока дерев`яна дзвіниця з трьома кутими дзвонами, що були для громади вістуном добра і зла. Своїми майстерними звуками дзвони сповіщали, що наближається велике свято, що буде Вечірня, що почалась Богослужба. Удар одного дзвона сповіщав нещастя- вогонь, бурю, повінь, а ще інший удар сповіщав, що хтось відійшов у вічність.  Біля церкви було два цвинтарі, один старовинний, засаджений ялицями, а другий - новий, де поховані парафіяни. При в`їзді до церкви на пагорбі було приходство священників з великим садом та огорожею.  До того іще прилягало господарство зі 100 моргами землі.

Село Медвежа у 1890 р. мала священника отцяСілецького, який замість працювати у Винограднику Божому, працював на шкоду громади.  Він був прихильником руху Качковського і відкрив Читальню Качковського та й кооператив. Але свідоміші громадяни запротестували і організували свою Читальню Просвіти.  З того часу почався розвиток національного життяв Медвежі, а щоб його розвинути та закріпити, Микола і Катерина Стацій дарують кусок землі і на цьому місці будують власний дім Читальні Просвіти і кооператив. Більше процвітання національного життя в селі почалося, коли прийшов по смерті о.Сілецького, отець Полянський, але на жаль, за його патріотичну позицію, його усунено з Медвежі. Після приходу нового отця Яціва, читальня Качковського дістала свого опікуна. В громаді почалася ворожнеча між двома фронтами, але кінець прийшов, коли російські війська опустили Карпати, а відтак і цілу Галичину у 1915 р. До того причинився і упадок Австрійської монархії, а вся свідома молодь пішла у лави Української Армії.

Промінь національної свідомості для села Медвежа засвітив щойно по приході на опорожніле по отцю Яцеву нового пароха отця Йосифа Мизя (нині вже покійного). Це була людина високих патріотичних ідеалів та християнської моралі. Це був священник-патріот. Цьому пастирю вдалося об'єднати громаду в одну паству.

В 1926 р. за його почином твориться Рідна Школа, де першим головою став Дмитро Гавриш. Відтак він був оснвоположником кооперативу "Згода". Першими управителями кооперативу були: отець Йосиф Мизь, Григорій Гавриш Стефан Коваль, Іван Сов'як, Іван Коваль, Михайло Сов'як. З ініціативи отця Йосифа Мизя постає товариство "Сільський Господар" , куди входили Йосиф Мизь, Григорій Гавриш, Михайло Сов'як, Стефан Коваль і Дмитро Гавриш.

Отець парох організовує хор, який веде сам,а під час канікул, вчив його син, тодішній студент теології Бодан Мизь.  Пізніше хором керував Григорій Лужецький.

За почином отців Йосифа і Богдана Мизівих зорганізовано Драматичний Гурток, який нараховував більше, як 40 осіб.

При Сільському Господарі в селі Медвежа існував Хліборобський Вишкіл Молоді, до якого належало 2 гуртки. Організаторами цих гуртків були Степан Гавриш і Петро Коваль. Вишкіл провадив Степан Гавриш під проводом повітового інструктора Мирослава Куйдича.

По середині села стояла 7-ми класна школа в двох різних приміщеннях. Довголітнім директором школи була Олеся Селецька. Модерну нову двоповерхову школу  громада побудувала 1935 року за проєктом будівельного майстра зі села Снятинка п.Чаповського.

Організація Українських Націоналістів- ОУН- для Медвежі не було нічим новим, там діяло добре законспіроване звено, про яке добре знав отець Йосиф Мизь. Він завжди нагадував бути обережними , а при необхідності, на приходстві відбувались тайні наради, зустрічі та й проваджено вишкіл. Першими членами ОУН були брати Василь і Ілля Кліщі. Опісля до них долучились Дмитро Сов'як, Степан Гавриш та інші. Дмитро Сов'як підступно був вбитий від рук польської боївки в Варшаві 1943 р. Ваиль Кліщ і Степан Гавриш були арештовані більшовиками 1940 р. і врятувалися від розстрілу в Самборі 1941 р. По приході НКВД до Галичини вдруге 1944 року Василя і Іллю Кліщів з родинами розстріляно в Медвежі і поховано на родинному городі.

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Степан Гавриш. (Інформацію зібрано при допомозі мешканців села Нестора Грабовського і Івана Коваля).

 

Hosting Ukraine