Мокряни

Існує легенда Катерини Дрипень, 1933 р.н. що тутешні обшари не були ще густо заселені. Життя буяло лише в с. Городищі. У тутешнього пана служила Мокрина. Пан її роботою був задоволе ний і навіть довіряв ключі. За добру службу подарував їй великий шмат землі, бо мав багато. Люди говорили: «Поля Мокрини». Щоб привабити сюди людей, вона безкоштовно давала їм наділи – мірки. І нині назва Мірки збереглася в селі. Так виникли Мокряни. Ймовірно, назва не пов'язана з власним ім'ям, а радше із заболоченістю місцевості. У селі є ще й такі топоніми, як Селище, Кути, Загаття, Полуванок, присілок Голодівка.

 
У старих документах село називають Мокряни Королівські. Впродовж тривалого часу воно було центром Мокрянсько го деканату. У 1830 р. деканом служив Анатолій Котович, парох Брониці, а в Мокрянах пароха не було. У селі разом з присілком Голодівкою проживали 652 особи. Село перебувало у державній власності. Існувала парохіальна школа. Появилася вона давно, бо ж не личило деканальному центрові не мати школи. У 1836 р. дяк Іван Винницький навчав 18 дітей і за це отримував річно 116 флоринів. А в 1867 р. інший дяк, Дмитро Михайлик, навчав 21 дитину і плату брав натурою. У міжвоєнний час учителював Дмитро Марцишин, 1878 р.н., який прибув до школи в 1907 р. 
 
У селі стоїть дерев'яна церква Архистратига Михаїла, поряд дерев'яна дзвіниця. Розповідає Йосии Дрипень, 1933 р.н.; сільський паламар. Колись пан побудував каплицю. Згодом її добудовували, і ви никла церква. За радянської влади святиню перетворили У селі стоїть дерев'яна церква Архистратига Михаїла, поряд дерев'яна дзвіниця. Розповідає Йосии Дрипень, 1933 р.н.; сільський паламар. Колись пан побудував каплицю. Згодом її добудовували, і виникла церква. За радянської влади святиню перетворили на склад дусту і мінеральних добрив. Багато образів, хоругов знищено, а давню плащаницю спалено. У приміщенні церкви часто відбувалася пиятика, чулися п'яні співи. Не всіх тих нелюдів нечистий витлумив! Коли церкву відновлювали, то ввесь ґрунт до півтора метра 1 вглиб вивезли. Засипали доброю землею. У храмі над дверми зберігся напис: «Дом Божий перебудований Р.Б. 1869. Первомно будувала громада Мокрян Р.Б. 1746». Незважаючи на наругу над святинею, все таки багато старих образів збереглося, деякі з підписами М.В. Чайки. ... На одній із них пише: «Сей Олтар зостал вновлений на кладом Р.Б. Василієм Сімак со женою своєю Юстиною Р.Б. 1892», збоку – М.В. Чайка. 
 
Село здавна відзначалося національною свідомістю, тут активно працювали всі українські громадсько-культурні товариства. «Просвіта» в селі створена ще за Австрії. У 1912 р. засновано товариство «Січ», організатором якого став Йосии Ком. Уже сама на зва товариства мала виховне значення, засвідчувала, на яких традиціях виростала молодь села. 
 
Джерело: "Міста і села. Книга 1." Петро Сов'як, Ігор Шимко, Роман Пастух. 
 
 
Hosting Ukraine