Опака

Село лежить в басейні Дністра, за посередництвом ріки Опаки, допливу Бистриці. Бере вона свій початок в південно-західному лісистому наріжнику села, в лісі Опачка, на східньому хребті гори Когутів Горб (826 м.) З численних джерел і кількох потоків, які злучившись разом, одержують назву Опачка. Пливе вона на південний схід, згодом скручує на північ, приймає назву Опаки, а вигинаючись в дальшому бігу на південний захід і захід впадає в  Заліктю до Бистриці. В обширі села річка цяпоширюється численними допливами, з яких значнішими є : Звірчак, що повстає на південному краї села, на північному хребті Кічори, Бориславка, повстає на північному хребті Гути (700 м. висоти). Зворець і Клюткавка.

Сільські забудовання розтягуються в долині Бориславки, Опачки, Зворця, Клюткавки,Звору і Опаки. Південну частину займають ліси: опачка, Бориславка і Букова (688 м.), а південно-східну Констанці (720 м.),Раточика (720 м)., Свірчик 9681 м.) і Кадубова (617 м.). На північний захід, поблизу границі Заліктя, зноситься Челядний (620 м). Найвищою в Опаці є гора Кобильово (910 м.). Знана вона була з того, що в першій світовій війні 1914-1915 рр. відбувся бій Усусусів з "москалями". Двох УСС було поховано на цвинтарі долішньої церкви і кожного року на провідну неділю на їх могилі відправлялася панахида. Один з них називався Олексовський і походив з Ясениці Сільної.

 В першій згадці про село згадується, що 1578 р. король Польщі Степан Баторій відлучує від 5 ланів власності Андрії і Петра Мальцовєнти, один лан для запснування парохії.

В люстрації (перевірці) з 1686 р. знаходимо про Опаку слідуючі відомості: Село має 15 півланів, з осібна війтівських 4, попівський 1,  і пів гайдуцького. З чинностей і повинностей мешканці села повинні були здавна возити дрова до складів, доставляти 152 вози з кожного лану. Пізніше, в заміну за доставку дров платили чинш з кожного лану по 30 злотих 12 гр. Крім того з кожного лану платили вони титулом прохарчування ("жировчизна") по 1 злотому 10 гр., та "гайдучини" 12 злотих.

"Піп" платив 10 злотих річного чиншу. Робітників село доставляло також в тій самій кількості, що і село Залокоть. Солі село не возило, лише доставляло за визначеною оплатою сирівці й матеріали до соляних жуп, а також, коли було потрібно, мусіло іти до направи жуп.

Згідно з інвентарем 1760 р. село осіле було на 15 і півланах, з чого 8 відданих було на засіви, 4 на сіножаті, а три і пів були неврожайні. До повинностей громади належала доставка матеріалів до королівських жуп в Дрогобичі, Колпці, Модричах і Нагуєвичах за відповідною заплатою.Село, разом з іншими селами мало направляти паркани в жупі Котовській та довозити на це матеріали. Посесором війтівства в селі був тоді староста Остроруг, який мусів також вносити певні оплати до королівської каси.В селі були такі ліси: Ліс Колдибів, в якому росла бучина і ялина, ліс Позакопалів, нерозділений з Мразницею, в якому росли різні дерева, ліс Бориславка від Східниці і Кропивника, ялиновий.  Ліс Опачка, від Бистриці, ялиновий і осиковий, дрібні хащі від Підбужа, ліс Ільмовий від Попелів, в ньому бучина та ялина.

А інвентарі 1768 р. вказано, що війтівство села було в посіданні Понятовської. австрійська влада зайняла село в 1773 р. і прилучила його до Підбужсьбких дібр.

В часі між двома світовими війнами було в Опаці понад 600 хат (господарств) та приблизно 2000 мешканців. Українців з них було 1900, решту- поляки та євреї.

В селі перед Першою світовою війною заложено Читальню Просвіти. Ініціатором був Михайло Ворон, який в співпраці в Паньком Пріцаком і Степаном Яневом, решетаром та іншими громадянами побудував Дім Просвіти.

До Першої світової війни, під автрійським пануванням діяло в селі спортивне товариство "Січ".

Економічне життя села велося довкруги споживчої кооперативи "Згода" та Ощадностевої Каси, яка добре розвивалася і її провадив о.Олександр Тимкевич.

 В лісі зі сторони Східниці було  кілька нафтових шибів. Вони збудовані ще за Австрії і весь час давали ропу, яку качали у Борислав. Власником тих копалень була фірма "Галіція". В Опаці в багатьох місцях показувалася нафтова ропа. За Австрії пробували були декуди копати, однак пізніше ці спроби закинено.  За Польщі в цих місцях пробували будувати  "трійку", заповнювати кілька бочок ропою і продавати в  Бориславі.

Селяни Опаки займалися хліборобством. Грунт був каменистимс та маловрожайним. Добре було розвинено молочне господарство, яке давало мешканцям певний дохід з доставки молока до Борислава.

Село славилося своїми ремісниками: кравцями, шевцями, ковалями. мулярами, боднарями, теслями. Наприклад кравець Тимко Панчак обслуговував не тільки Опаку, але й довколишні села: Підбуж, Залокоть, Смільну, і Бистрицю. Часто виїжджав угори під Турку шити кожухи і "гуньки".

Село було поділене на два табори, на національно-свідомих громадян, що були прихильниками ОУН та мешкали в більшості вдолішньому кінці села, та на прихильників комунізму, які мешкали переважно в  горішньому кінці села. Опака - ця назва ніби монгольського походження і означає – "зупинка". Під час одного з походів ординці поставили тут свій табір.Інший варіант переказу стверджує, що татари завжди йшли попри річку Бистрицю і доходили до самих її витоків. Одного разу вони "в-опакувалися" аж під самісінький грунь (хребет). Від слова "впакувалися" й виникла назва Опака.За іншими переказами, село заснували мешканці сусідніх низин, які заховалися в ті гірські та лісисті околиці перед нападами татар. Поселенці назвали ці гори "опак", що розтлумачується як сховок, і від того й виводиться назва села.

 

                                                       ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕЛА ОПАКА

Кінець XIX Початок ХХ ст. ознаменувалися піднесенням активності української громадськості. Важливу роль справі відігравало Товариство "Просвіта", засноване у 1868 pоці. Саме ця організація засновувала читальні, створювала курси для малописьменних, видавала літературу та ін. Читальні Товариства "Просвіта" були тими рушіями, які вели наше селянство по шляху національного відродження. Саме тут вони через газети та книги знайомилися з політичними ідеями, тут навчалися основ самоврядування. В читальнях формувалася політична та національна свідомість, руйнувалася заскорузлість селянського загумінкового мислення. Де виникали і розвивалися читальні, там зникали бійки, пияцтво та інші антигромадські або й дикунські вчинки.
 
Для селянської молоді були вікном у світ поїздки з аматорськими виставами в сусідні села, фестини та інші форми відпочинку, які гуртували молодь в народ. Члени читалень були добрими господарями. Вони не лише самі починали господарювати по книжці, але і вчили своїм прикладом інших. "П'ятнадцять років було Миколі Воронюкові з с. Опака коли помер його батько", шений був покинути 4-й клас гімназії у Стрию, вернутися Додому, дe чекала господарка, мати й два молодші брати. Два роки мучився і гарував у полі, а заледве зводив кінці 3 кінцями. Мати журилася. До читальні не ходив, бо був молодий, а там старші люди. Одного дня прийшов до них священик й сказав, шо радить Миколі поїхати до господарської школи "Просвіти". У Милованні, де вчать безкоштовно, а 70 корон за утримання він йому позичить на 3 роки. Згодився Микола, поїхав й через півроку вернувся. Завів шкілки дерев коло читальні для Громадського вжитку, розповідав своїм ровесникам й господарям у читальні як треба господарювати. Але сміялися з Миколи, - пише Ковба Ж.М.,-і він змушений був покинути 4-й клас гімназії у стрию, вернутися додому, де чекала господарка, мати і два молодші брати. Два роки мучився і гарував у полі, азаледве зводив кінці з кінцями. 
 
Сміялися з Миколи цілих два роки. Посватався до дівчини, а її батько сказав: "Хай краще сидить у дівках, чим за тим "макосієм" бути. А Миколине господарство йшло краще й краще. Першими за його прикладом пішли Грицько Музика, Іван Білий, визнав його врешті й найбілыший воpoг Грицько Микитишин. Щасливо оженився, п'ятеро дітей вивів у люди. Виникнення читальні Товариства "Просвіта" відбулося у Опаці на початку XX ст. Під час загальних зборів в селі було обрано керівництво читальні у такому складі голова-священик Степан Кiшик, писар, касир, бібліотекар. На той час налічувалося вже 68 членів. За даними звітів, станом на 1906 "Просвіти" володіла бібліотечним фоном у 476 томів,; діяв "кружок" аматорський. У 1910 р. в Дрогобицькій філії "Просвіти" нараховувалося 54 читальні. В тих, що прислали річні звіти, не при слали 16, було 2965 просвітян, бібліотечний фонд становин 6799 книжок, працювали 12 хорів, 21 драматичний гурток, 12 крамниць. У 1912 році 31 доми були власністю читалень "Просвти", в тому числі у Дрогобичі - 6 читалень, Бані Коriвськи, Болехівцях, Довгому біля Меденич, Гаях Нижніх, Грушеві, Губичах, Воля Якубовій, Вацевичах, Колпці, Ластівках, Медвежі, Модричах, Нагуєвичах, Опаці, Попелях, Рихтичах, Ріпицях, Сілыці, Стебнику, Уличному, Ясениці Сільній - 2 читальні".
 
Середина 20-х років XХ ст. характеризується як пеpioд великого що в першу чергу проявлялося у поширенні читалень у Дрогобицыкому повіті. Доказом цього с аналіз звіту Дрогобицької філії "Просвіти" за 1926 р., який подає нам О. Швед, де зазначається, що «Відновлена у 1924 р. філія "Просвіти" повернула до життя 47 читалень. Найкраще розвивалися читальні у Волі Якубовій, Доброгостові, Губичах, Опаці, Сільці, Тустановичах та ін. Шість читалень будували свої власні будинки, а читальня в Губичах будувала громадську купальню. Для допомоги поодиноким читальням філія організувала 6 мандрівних бібліотек, У вересні 1926 р. філія запросила до співпраці інженерa aгрономї, який був одночасно чиновником тодішнього союзу кооперативів і учителем рільництва сільських читалень. В листопаді ним було проведено перший рільничий курс у Підбужі для гірських культурно найбільше занедбаних громад повіту за участю 40 учасників. Цей курс дав почин будівництву Народного дому в Підбужі, який був осередком гірських сіл Дрогобицького повіту! Від 1926 аж до 1939 року головою Дрогобицької "Просвіти" постійно обирасться визначний громадський, політичний і державний діяч др. Степан Вітвицький 184-1965, Східниці, Тустановичах, Трускавці, пожвавлення просвітницької діяльності, посилюються репресії польської ди проти "Просвіти", закриваються її читальні.
 
У ювілейному Бюлетні за 1934 р. знаходимо таку інформацію: "Друга неділя місяця травня кожного року є призначена в цілому культурному світі на свято в честь Матері. I в нас цей гарний звичай почав поволі прийматися і від кількох літ вже багато наших читалень улаштовує такі свята на честь Матері в яких є зорганізоване жіноцтво в жіночі гуртки". Далі міститься заклик закладати дитячі садки та організовувати куховарські курси. "В час пільних робіт родичі лишають дітвору без опіки вдома й тоді вона є найбільше заражена на всякі небезпеки так тіла як i Духа. А тій дітворі треба дати добру опіку, яку може дати лише фахово ведений дитячий садочок. Наш клич: в кожнім селі дитячий садочок". Організуйте куховарські курси. В читальні де згуртоване жіноцтво було б побажаним пeревести куховарські курси, які повинні навчити наші жінки ощадного, а заразом раціонального розумного варення. В кінці автори інформаційного бюлетеня оовідають наступне: "3 нагоди Великого Посту й суботи почався заводити гарний звичай лержання почесної сторожі при гробі Христа".
 
Гарно й мальовничо виглядали молоді хлопці прибрані в козацькі жупани та шаровари при гробі в позиції на позір. Таку почесну сторожу урядила молодь читалень Рихтич, Довге коло Меденич, Опаки і Дрогобич вул. Стрийська". В 30-ті роки читальня "Просвіти" виступає як потужна культурно - освітня установа. В. Чопик в газеті "Фортуна" про діяльність місцевої читальні "Просвіти" писав наступне: "В довоєнні роки в "Просвіті" діяло кілька гуртків, зокрема: драматичний, співочий, історичний та навчальний по ліквідації неписьменності молоді, яка не навчалась у школі. При "Просвіті" потягом літніх канікул діяв також дитячий садочок, який в 1939 р. був ліквідований польською управою. Основну роботу в "Просвіті" проводили випускники Дрогобицької української гімназії (Pідна школа). Так, драматичний гурток та навчання грамоти вела Ступницька Гонората Володимрівна, співочий- Дуб Теодозія Євстахівна, iсторико-просвітницький та Решетар Михайло Iванович. Між просвітянами Опаки, Попелів, Східниці, Нового Кропивника та Ластівок були тісні культурницькі зв'язки у вигляді виїзних - піших концертів, постановки вистав, проведення фестин". 13 травня 1934 р. Попелі спільно з "Соколом" дали концерт в честь Т. Шевченка в Опаці. 

 

      НАЙДАВНІШЕ МИНУЛЕ СЕЛА.ПЕРША ПИСЕМНА ЗГАДКА.ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ.СИМВОЛІКА.

 Територія Дрогобиччини, як свідчать археологічні дослідження, була заселена вже на ранніх етапах цивілізації. Про те, що людина проживала тут у найдавніші епохи, свідчить цілий ряд факторів: виявлені знаряддя праці, прикраси, монети, зброя. Майже в усіх долинах річок знайдено багато камінних, кремінних, залізних, бронзових археологічних знахідок! Передгір'я Карпат приваблювало первісну людину за багатьма ознаками: мальовнича природа, відносно теплий клімат, чисте гірське повітря, настояне на пахощах хвойних лісів, багата флора і фауна, наявність численних річок, потічків і струмків, а ще - цілющих джерел, які буквально б'ють cрібними ключами з надр цієї щедрої землі, рештки мамонта, носорога. А це означає, що давні поселенці цього краю мали чимало поживного м'яса, шкіру для одягу та кістки, які використовувались як будівельний матеріал для спорудження жител і навіть замість дров як паливо?

 
У міжвоєнні роки археологічні дослідження на теритоpiї Дрогобицького повіту були тісно пов'язані з діяльністю Товариства «Бойківщина», заснованого 16 червня 1928 р. в Самборі. При Товаристві працював музей, а в 1931 р. почав виходити «Лiтопис Бойківщини». В «Літописі» у рубриці «3 археології Бойківщини», яку вів доктор В. Кобільник, із номера в номер подавались цінні відомості про археологічні дослідження, виявлені пам'ятки та знайдені на Бойківшині, у тому числі і на території Дрогобицького повіту, археологічні предмети, зокрема в місцях Бориславі і Дрогобичі, в селах Більче, Биків, Болехівці, Брониця, Воля Якубова, Гaї Нижні, Городківка, Довге, Залісся, Залужани, Колпець, Криниця, Лішня, Лужок Долішній, Нагуєвичі, Орів, Опака, Попелі, Снятинка, Солонсько, Стебник, Улично.
 
Згадуються також археологічні пам'ятки із сіл Трускавець, Касько та Урич повіту Стрийського і Котовань та Ступниця Самбірського повітів, які безпосередньо межували Дрогобицьким повітом. 3 цих джерел довідуємося, що в Опаці знайдені крем'яна сокира і вістря на спис, а пізніше - ще 1 сокира, 6 грузил до сітей, кам'яна прясличка. Я. Пастернак повідомляє про передачу в Музей Наукового Товариства ім. Т. Шевченка великого крем'яного вістря на спис. Матеріали віднесені до енеоліту і бронзи.
 
Учитель із Опаки І. Марків подав в «Літопис» таку інформацію: "В с. Опака Дрогобицького повіту знаходять селяни в потічку грузила, це є камінчики з діркою, які походять часто з неолітичної доби. Цікаво пояснює собі нарід постання дірок в камінчиках. Діри вертить «дуга» (веселка) і крізь ці дірки п'є воду. Такий камінь придається тому, хто має "задавку" (рід горляної недуги). Через дірку треба пити воду, а недуга вилікусться"?. Дрогобицький історик В. Галик, досліджуючи історико-краєзнавчі та етнографічно-фольклорні публікації . Франка, пише про "круглий чорний камінець з круглою діркою в середині, який знаходився в руках селян в Опаці. Люди пили воду крізь той камінець, щоб горло перестало боліти". У 1933 р. д-р  В. Кобільник в "Літописі Бойківщини" повідомив про знайдений камінний топір в селі, якого знищили пастухи. 
 
Отже, перші відомості про перебування людини на околицях теперішнього села за даними археологічних польових обстежень датуються IV - ПI тисячоліттям до н.е. (доба енеоліту). Доба енеоліту Дрогобицького передгір'я представлена значною кількістю різноманітних об'єктів, що кількісно перевищують пам'ятки вcіх попередніх епох. Особливо багато виявлено поховальних споруд, перш за все, курганів. Такий стан, ймовірно, свідчить про значне покращення умов життя у регіоні саме в цей час, зокрема, про сприятливу економічну нішу. Започатковані у попередню добу відтворюючі галузі господарської діяльності і землеробство, починають інтенсивно розвиватися саме в енеоліті, що в свою чергу сприяло значному збільшенню населення, яке залишило таку кількість пам'яток Кургани (високі могили) були монументальним символом культу божественних предків, не лише домом померлого, а й святилищем, сакральним пам'ятним місцем для багатьох поколінь нащадків.
 
Звичай досліджень українських архeологів у середині IV тисячоліття до н.е. в енеолітичних праіндоєвропейських культуpax Північного Надчорномор'я, і з часом поширився по всій Євразії, iснуючи в різних культурах аж до пізнього середньовіччя! До 1986 р. в нижній частині села (біля Перехрестя) знаходився добре збережений великий могильник. В селі його називали - могивка. Невідомо чи хтось досліджував цей насип! Miсцеві перекази кажуть, що там Олекса Довбуш закопав скриню із золотом.
 
Перша писемна згадка про наше село відноситься до 1519 р. i пов'язана наданням війтівства Андрію та Петру Малковичам. Відома дослідниця населених пунктів Дрогобиччини В. Котович вважає першою документальною згадкою про поселення 1507-1548 pp. Електронний ресурс мас іншу версію. Вважають, що перша писемна згадка про село Опака припадає на 1349 р. На жаль автор не подає письмової фіксації ойконіма. У літературi питання про походження назви Опака неодноразово порушувалося спеціалістами з топонімії та краезнавцями. Однак дослідники і краєзнавці по-різному тлумачили походження назви населеного пункту.
 
Краєзнавець української діаспори I. Панчак виводить назву від того, що колись люди втікали від ординців з дому в гори. Поселившись, назвали ці гори Опак. Н. Сов'як в газеті «Галицька Зоря» подає народні версії пов'язані з виникненням населених пунктів Дрогобиччини. Ось, що пише авторка про село Опака: «Ніби ця назва монгольського походження і означає - зупинка. Під час одного з походів ординці поставили тут свій табір. Інший варіант переказу стверджує, що татари завжди йшли попри річку Бистрицю і доходили до самих її витоків. Одного разу вони впакувалися під самісінький хребет. Від слова внакуватися й виникла назва - Опака.
 
 
                            СУЧАСНА ГЕОРГАФІЯ ТА ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ  УМОВИ СЕЛА.
 Село розташувалось у південно-західній частині Дрогобицького району Львівської області. Відстань від Опаки до Львова. - 125 км. Загальна площа села - 4146 км. Населення - 1730 чоловік. Довкола села височать мальовничі перші хребти Українських Карпат. Це Верхньодністровські Бескиди. Саме село Опака знаходиться на висоті понад 650м над рівнем моря. Найвища вершина біля села - гора Кобиліво, має абсолютну висоту 813,2 м, гора Перешпа-763 м. Абсолютні висоти вершин Кичерка та Княжий Дів-823,5м та 833 м (вони розташовані дальше від села).
 
Наші гори - молоді. Вони виникли під час альпійського горотворення (а це відбувалось близько 50 млн. років тому). До того часу тут вирували води океану Тетіс. Про вірогідність цих слів свідчать численні знахідки в гірських породах скам'янілостей решток давніх морських організмів. Гірські породи, серед яких переважають пісковики, аргіліти, алевроліти та кремені, залягають у межах території села у вигляді флішу та масивних пісковикових валунів. Фліш, тобто нашарування осадових прських порід, можна спостерігати на високих відслоненнях гiрських порід по берегах річки та потічків.
 
Околиці Опаки багатi на корисні копалини. У надрaх теритоpiї є запаси нафти, вони вже досить вичерпані, тому що в радянські часи тут велось інтенсивне добування палива. Нафтові вишки були в долішній частині села та в Клюткавиці. В давнину мешканці села добували осадову залізну руду, з якої виготовляли знаряддя праці. Гірські породи (пісковики, щебінь, піcок, глину) завжди використовували як відмінний будівельний матеріал. Надра Опаки багаті цілющими мінеральними водами, які чистими джерелами виходять на поверхню і є цінними pесурсами природи для оздоровлення людей, їхні унікальні властивості використовують у рекреаційному господарстві - санаторій «Смерічка» є гордістю села. 
 
Клімат помірно-континентальний: відносно м'яка зима, волога весна, теплі літо та осінь. Середньомісячна температура січня - 4,5, липня - 17,5. За даними останніх років максимальна температура повітря влітку складає 35 градусів, взимку іноді знижується до - 31. Число сонячних днів у році коливається від 130 до 170. Найбільше сонячного світла припадає на літо та перші 2 місяці осені. Переважають заxідні і північно-західні вітри, які приносять досить багато вологи - за рік. Найбільша кількіiсть опадів випадає пізньої осені та раннім літом. Атмосферний тиск коливається протягом року від 710 до 752 мм рт. ст., підвишуючись восени і взимку та знижуючись навесні і влітку.
 
Через село протікає річка пачка, в яку впадають гірсыкі потоки Бориславка, Зворець, Клюткавиця та інші. Опачка несе свої води в річку Бистрицю Грунти околиць села низької родючості і при сільськогосподарському використанні потребують внесення opганічних і мінеральних добрив. Переважають буроземно-підзолисті оглеєні та бурі гірсько-лісові щебнюваті грунти. Природна рослинність представлена смерековими, буково-ялицевими та ялицево-смереково-буковими лісами, які місцями чергуються із сільськогосподарськими землями та гірськими луками.
 
В околицях Опаки збереглись рідкісні види рослин: баранець звичайний, aстронція велика, apніка гірська, пiзноцвіт осінній, цибуля ведмежа (левурда, черемша), підсніжник звичайний, білошвіт весняний, лунаpія оживаюча, купальниця свропейська (вовча лапа), coсна Веймутова або біла, вовчі ягоди, гніздівка звичайна, зозулинець салеповий, любка дволиста. За даними останніx близько 900 мм опадів притоку Дністра. В лісах трапляються рідкісні види тварин, які занесент в «Червону книгу України». Це-кіт лісовий, пугач, сич волохатий, coва довгохвоста, вечірниця мала, борсук, лелека чорна, тритон карпатський, саламандра плямиста, мідянка, шуліка рудий, видра річкова, форель струмкова. 

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка". Іван Панчак.   

Микола Данкевич "Нариси з історії села Східниці"

 

 

 

 

.

Hosting Ukraine