Підбуж

Назва, як свідчать старожили, походить від того, що перші поселенці "під буками" відвойовували у гір по схилах клаптики рудої глиняної землі. З іншого переказу дізнаємося, що на схилі гори, з-під якої било джерело з лікувальною водою, стояло поганське чистилище. Тут люди омивалися, пили, тим самим очищалися від гріхів та всякої скверни. Біля чистилища стояв поганський кам’яний божок. Ця місцина називалася Під-божок. Так і постав Підбуж.Велике село Підбуж, як кажуть, згідно з планами австрійської адміністрації мало бути повітовим осередком. В дійсності воно ним не було, хоча мало так званий Повітовий суд, нотаріат і поштовий уряд.

За польської окупації були там три адвокати, два лікарі, аптека, дві українські католицькі церкви, маленький костел, жидівська біжниця (синагога), семикласна школа, Читальня Просвіти, пекарня, районний кооператив, фабрика лимонаду, 25 жидівських крамниць, три українські ресторани, три українські крамниці та три жидівські тартаки з млинами.

Підбуж був осередком так званої збірної громади, до якої належали найближчі села.

В Підбужі була адміністрація довколишніх лісів та парового тартака, що належала барону Лібігу, який по розвалі австрії продав цей маєтокшлезькій фірмі Годуля.

Коли їхати до підбужа зі Сторони, то видно було при жидівському тартаку і млині германа одноповерховий магазин з маленькими віконцями, обведений камінним муром. Старі громадяни Підбужа оповідали, що на тому місці був колись бровар і млин, збудований за часів короля Данила. Про це говорив і старий Герман.

Поляки старалися збільшити польський елемент в Підбужі, вони вибудували "Дом Стшелєцкі" на громадському грунті, але староста не дозволив громаді на її ж грунті збудувати дім для Читальні Просвіти, хоча сам пообіцяв, якщо громадська рада дасть площу під будинок для "стшельцуф".

Парох о.Татомир підтримував українську громаду у боротьбі проти поляків.

 

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Йосиф Клисяк.

Hosting Ukraine