Потік

 Село на березі р. Лютичини (від кельтського слова lut твань, болото, інша Глинна), за 14 км на південний схід від Дрогобича, біля дороги Дрогобич-Стрий. Побутують варіантні назви: Потік, Гаї-Потік, Гаї-Вижні-Потік, Гаї-Вижні-1 і Потік. У назві наголошують літеру "о". Назву виводять хто від географічного розташування над колись повноводним потоком, хто від прізвища Поточняк, але перша версія правдоподібнiша. Межує з селами Гаями-Верхніми, Болехівцями, Гаями-Нижніми. Мікротопоніми: Корчі, Селище, Вільшинка, Вир, За Середнім, Тартак, Млин, Млинівка, Підростоки, Горби, За Потоком, На Камінні. Відомі назва - колишні власники села: пани і дідичі Іван i Станіслав Коритки, Андрій Орехівський, Станіслав Данилович, Станіслав Цетнер, Роман, Юліян, Станіслав, Юлій і Юліян Бельські.

У 2006 р. львівські археологи відкрили в урочищі За Гостинцем два багатошарові поселення: поселення N 1 - кінця II-початку I тисячоліття до н. е., XI-XIII ст.; XIV-XVII ст.; поселення N 2- кінця I-початку I тисячоліття до н. е., XI-XIIII ст. За переказами, колись село було поселенням з укрiпленим городищем в урочищі Глиннім приблизно за 800 м на північний схід від нинішнього місця, яке зруйнувала монголо-татарська орда в другій половині XIII-го чи на початку XIV ст. Вцілілі жителі перейшли в інші місия й заснували села Гаї-Потiк, Гаї-Верхні, Гаi-Нижні. Перша письмова згадка належить до 1743 р. Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами. До 1939 р. проживало до 460 осіб, у т.ч. до 100 українців, 330 поляків, 15 німців, 10 жидів.

Був тартак, млин, цегельня. У 2007 р. проживало 473 особи, з них 96 пенсіонерів. У 1964 р. Потік приєднано до Гаiв-Верхніх у складі Гаївської сільської ради в Гаях- Нижніх. Землями користувався колгосп у Гаях-Нижніх. За України створено Верхньогаївську сільську раду, і Потік належить до неї. У 1875 р. було споруджено дерев'яну кaплицю-костел Святого Йосафата, розібрану niсля спорудження кам'яного костелу. У 1992 р. в колишньому кам'яному костелі Матері Божої з Гори Кармель, спорудженому за проектом дрогобицького архітектора Владислава Клісецького у 1933-1934 рp., відкрито церкву Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦІ.

Джерело: "Міста і села. Книга 1." Роман Пастух, Ігор Шимко, Петро Сов'як.

Hosting Ukraine