Пустки

 На горішньому кінці села, від перпих крайніх хат ген-ген до самого лісу простяглося поле Пустки. Яка історія цього куточка землі? Hiхто нині навіть не здогадується, які страшні події відбулися тут. Дуже давно на цьому полі стояла панська оселя. На жаль, пам'ять не донесла імені цього пана. Зазвичай, пани рідко бували добрими, але той, був дійсно добрий. Любив людям допомагати, і вони йому відповідали взасмністо. За розбишацький характер прозвали його Когугиком.

Як не можуь ужитися на цьому світі добро і зло, так і пани не могли знайти спільної мови. Спалахнула суперечка, що переросла у бійку. Довго тривала вона. Кінця-краю їй не видно. Минав час. У житті і снятинського пана сталася важлива подія: у нього нарешті народився син. Пан на радощах вигукнув:  "Такі хрестини справлю, яких світ не бачив" і справді були такі гучні, яких не бачила округа. Горілка, вино лилися рікою, а столи вгиналися від наїдків. Тим часом пан Когутик вичікував слушної години. Задумав страшне. Людська злоба і ненависть не мають меж.

Сходило сонце. Цього ранку воно було червоне, ніби віщувало біду. Всі спали покотом. Раптом від сонячних променів зблиснуло люстро. Це був умовний знак слуги. Через хвильку ватага нападників увірвалась у панські покої. Потекла невинна кров. Не пожаліли навіть невинну дитину. Всі загинули, все згоріло. Від села залишилося згарище, пустка, а ще-невеличка могила. Так злий пан помстився доброму панові. Відтоді цю місцину називають Пустками.

Джерело: "Тут Снятинка постала сотні років назад... " Петро Сов'як

Hosting Ukraine