Раневичі

На схід від нашого славного старого міста Дрогобича, що його називають серцем Бойківщини, на лагідному горбковому терені, розложилось невелике підміське село Раневичі, зі своїм присілком Мельники Герасимові.

Саме село віддалене від найближчого Дрогобицького передмістя так званого Стрийського, на два кілометри, а на половині тієї дороги лежить згаданий присілок Мельники Герасимові, який до Другої світової війни начисляв 30 хат. Стрийська вулиця тягнулася довжиною  майже 4 км. до центру міста. Ця Стрийська вулиця- це продовження битого "цісарського" шляху, який лучив Дрогобич з м.Стрий, віддаленим на 30 км. Цей шлях є північною границею села та його території. Зараз за ним- це посілості сіл Почаєвичі й Михайлевичі.

Село положене серед зелені дерев і садів, окружене сільськими полями, а під самим селом протікає річка Солониця, яка зараз за селом, покинувши його поля, вливається до річки Тисмениці, з якою разом вливається до Дністра.

Назва тієї річки походить від соли, бо вода в ній солона. Вона, випливши з Підкарпатської височини- десь за селом Доброгостовом, перепливає через територію м.Стебника, яке славилося соляними копальнями і джерелами, засолює свої води. Тому ціле літо ця річка була переповнена мешканцями м.Дрогобича, переважно єврейського походження, які шукали в ній мінеральні купелі. В річці було багато риби, яку селяни могли ловити тільки ночами, з огляду на заборону польським законом, заставляючи малі сачки поперек броду, або при допомозі смолоскипів.

Зближаючись з Дрогобича до Раневич, здалека можна було побачити на високій горі, окруженій з двох сторін Солоницею, на самому кінці тієї частини села, що й сама називалася "Горбок", велику, прекрасну нову муровану церкву святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Церква була побудована наприкінці 19-го століття на місці старої дерев`яної. Біля церкви стоїть дерев`яна дзвіниця, а на ній чотири дзвони, що були посвячені, як казали старі люди, для розгону "тучевих хмар". Довгі роки таким "щасливим" дзвонарем був старий"Мацько", а після нього його учень в тому ділі Микола Малинівський-Івасечко.Люди вірили у силу тих дзвонів, тому, що не раз саме дзвони охороняли село від буревіїв, граду, зливи та небезпечних хмар.

При повітовій дорозі, що вела з Дрогобича до Раневич, а звідти до Болехівців, під горбком стояв шкільний будинок "двокласової школи" з чотирма відділами, побудований в 1920 роках по сусідству з тією площею, де колись стояв старий "громадський дім" з однією кімнатою, який довгий час служив громаді за шкільне приміщення.

В ньому в неділі і свята відбувалися збори, наради громадського уряду, зібрання членів Читальні Просвіти, а в будці відбувалось навчання дітей. Довгий час цією школою керувала вчителька Донатова, що мешкала на вулиці Стрийській в Дрогобичі й щодня доходила до села та Ілля Михаць, уродженець Раневич, якого польська влада звільнила в 1920 роках за його "неприхильне ставлення до держави". Але саме завдяки Іллі Михацю багато дітей села пішло вчитися до Дрогобицької гімназії.

Новий шкільний будинок мав три кімнати. В двох відбувалася наука, а в третій містилося товариство "Рідна Школа".

Недалеко від школи побудовано в 1929 р. кооперативний будинок, в якому, крім кооперативної крамниці "Праця", містився гурток "Сільського Господаря" та відбиральня молока "Маслосоюзу".

Ціле село раневичі ділилося на  3 частини, що називалися: Загірка, Підгора, Горбок, Загуменя, Став, тамтой кінець.Село начисляло перед Другою світовою війною близько 2000 осіб. Накселення українське, крім двох родин єврейських. Польських родин було 4.

З огляду на те, що село лежить недалеко від Дрогобича, мало воно досить багато інтелігенції, бо молодь мала змогу ходити до гімназії, чи жіночої учительської семінарії, або інших фахових шкіл. А тому і населення села було свідоме. В селі була Читальня Просвіти, головою якої довгий час був Василь Курчак., а після її закриття польською владою, створено гурток "Рідна Школа", який довгий час очолював директор Ілля Михаць. Існував і гурток "Сільського Господаря", яким керував ревізор Г.Когут. Довгий час Дитячим садком керувала уродженка села Юлія Ілик, церковним хором керувавДобош, а хором Рідної Школи -диригент О.Кобільник.

Тепер село Раневичі дуже розбудувалось з огляду на своє близьке положення до м.Дрогобича.

 

 

Джерело:  "Дрогобиччина- земля Івана Франка".М.Курчак.

 

 

 

Hosting Ukraine