Ріпчиці- село в долині річки Ріпчанки, положене в болотнистому терені. За часів Польщі це село було чи не найбільш свідоме на Мединиччині. Село мало гарний будинок Читальні Просвіти, в якому містились споживча кооператива, молочарня, був аматорський гурток, хор.

Ріпчиці були найбільшими "постачальниками" націоналістичної молоді до меденицької тюрми. Довгий час парохом села був о.Пантелеймон Малецький, здібний організатор і проповідник, що мав свою паству і в Опарах і в Довгім. Церква старенька, дерев`яна, обсаджена довкола старими липами. При церкві був дуже гарний хор, старше церковне братство та сестринство.

В селі була кооператива та молочарня, яку пізніше ліквідували і на тому місці побудували читальню з великою залою і бібліотекою. При читальні був театральний гурток, що ставив гарні вистави. Також організовано Жіночу Секцію, що до неї належали жінки і дівчата.

Школа в с.Ріпчиці мала сім класів, було три вчительки, директорка була полька- Катерина Стахурська, друга учителька полька, а третя українка з Вороблевич.

Ріпчиці було хліборобське село з досить урожайним чорноземом. В селі були ремісники: 5 кравців, 4 кравчині, 3 ковалі,  багато ткачів. Була одна олійня. В селі два рівні ряди хат. Як став на середині, то бачив початок і кінець.

Як і в кожному селі,  так і в нашому гарні звичаї передавалися від наших предків і живуть донині. До святої Вечері постили цілий день, чекаючи на вечерю. Свята вечеря складалася з дванадцятьох страв. На Йордан було величаве водосвяття на ріці, вирізали з льоду великий хрест, робили ополонку, обставляли її ялинками, прибраними в синьо-жовті стрічки. У процесії несли хоругви й образи. Як священник читав Євангелію, то випускали два голуби на згадку про появу Святого Духа. Велику П`ятницю святкували жалібно, ніхто навіть у хаті не варив, їли як прийшли від Плащаниці. Хлопці вартували біля Святого Гробу цілу ніч, а з суботи на неділю, то цілу ніч молилися, співаючи великопосних пісень. У Великодню Неділю досвіта всі йшли на Воскресну Утреню і Службу Божу, несли паски в кошичках, що їх ставили навколо церкви. Після Служби Божої священник посвячував паски і все інше, хто що мав приготовлене. На Великдень хлопці дзвонили три дні безперестанку. Навколо церкви забавлялись дівчата, хлопці й старші, а також діти.

У вільні дні від праці молодь сходилася в читальні. Голосно читали, співали різних пісень, жартували. Старші сходилися та обговорювали господарські справи. Ріпчиці мали дуже високе релігійне й національне виховання. Там жили майже самі українці, кожний один одного знав і поважав.

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Розалія Миц.